Саліхов Кев Мінуллінович

Саліхов Кев Мінуллінович
Саліхов Кев Мінуллінович
Народився	3 листопада 1936 (88 років) ; Белебеєвський район, Башкортостан
Місце проживання	Lesgaft Street, Kazand, Казань
Країна	Росія; СРСР
Діяльність	фізик
Alma mater	Казанський державний університет
Заклад	Казанський державний університет
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Членство	Російська академія наук; Commission on Pseudoscienced
Нагороди	;
	Саліхов Кев Мінуллінович у Вікісховищі

Кев Мінуллінович Саліхов (нар. 3 листопада 1936) — доктор фізико-математичних наук, професор, академік РАН, провідний фахівець в галузі вивчення динаміки спінових систем у парамагнетиках, томографії, нанолітографії, Директор Казанського фізико-технічного інституту ім. Є. К. Завойського^[ru] і заступник голови Казанського наукового центру Російської Академії наук, віце-президент Академії наук Республіки Татарстан.

Біографія

З 1963 по 1988 роки працював науковим співробітником Інституту хімічної кінетики і горіння Сибірського відділення АН СРСР.

З 1968 по 1988 роки — доцент, професор кафедри загальної і теоретичної фізики Новосибірського державного університету.

З 1988 року — директор Казанського фізико-технічного інституту ім. Є. К. Завойського.

Володіє англійською та німецькою мовами.

Одружений, двоє дітей.

Салихов К. М., Семёнов А. Г., Цветков Ю. Д. Электронное спиновое эхо и его применение. — М.: Наука, 1976.
Замараев К. И., Молин Ю. Н., Салихов К. М. Спиновый обмен. — М.: Наука, 1977.
Бучаченко А. Л., Сагдеев Р. З., Салихов К. М. Магнитные и спиновые эффекты в химических реакциях. — Новосибирск: Наука, 1978.
Салихов К. М. 10 лекций по спиновой химии. — 2000.

лауреат Ленінської премії в галузі науки і техніки (1986), заслужений діяч науки Російської Федерації (1995)^[2],
золота медаль Міжнародного товариства ЕПР,
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2007)^[3],
орден «Знак Пошани»,
звання «Знаменитий вчений наукового центру РІКЕН» (Японія),
лауреат Державної премії Республіки Татарстан в галузі науки і техніки,
лауреат міжнародної премії фонду Александра фон Гумбольдта (Німеччина),
лауреат міжнародної премії ім. Е. К. Завойского
лауреат Брукерівської премії Королівського хімічного товариства Великої Британії (2012)^[4].