Самарін Олександр Михайлович

Самарін Олександр Михайлович
Народився	1902(1902) с. Сакони, Ардатовський повіт, Нижньогородська губернія
Помер	20 травня 1970(1970-05-20) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Місце проживання	м. Москва
Діяльність	металургія
Галузь	чорна металургія
Alma mater	Московська гірнича академіяd
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Відомі учні	Поляков Олександр Юлійовичd і Q39040542?
Знання мов	російська[1]
Заклад	Національний дослідницький технологічний університет «МІСС» і Baikov Institute of Metallurgy and Materials Scienced
Членство	Академія наук СРСР і Шведська королівська академія інженерних наук
У шлюбі з	Самарина Евдокія Константинівна
Нагороди

Самарін Олександр Михайлович (1902-1970) — радянський металург, академік АН СРСР (з 1966), закінчив металургічний факультет Московської гірничої академії (1930). Викладач, а з 1938 р. — професор Московського інституту сталі, створеного на базі цього факультету. В 1946—1951 рр. заступник міністра вищої освіти СРСР. З 1955 р. до останніх днів життя працював в Інституті металургії ім. О. О. Байкова АН СРСР.

1917& року закінчив міське училище в м. Ардатові. У 1921—1924 роках навчався на Нижегородському робочому факультеті;

1930 р. — закінчив металургічний факультет Московської гірничої академії;

1932—1934 рр. — займав посаду наукового співробітника та науково-дослідної частини Московського інституту сталі;

В 1933 р. — член президіуму Всесоюзного комітету з вищого технічній освіті при ЦВК СРСР;

1939—1961 р. — завідувач кафедри електрометалургії Московського інституту сталі;

З 1939 р. вчений займав посаду наукового співробітника Інституту металургії АН СРСР;

1941 р. — назначений на посаду замісника директора з навчальної та наукової частини Московського інституту сталі;

1946—1951 рр. — займав посаду замісника міністра вищої освіти СРСР;

1949—1963 рр. — відмічений в Бюро Відділення технічних наук АН СРСР;

1951—1953 рр. — голова Комісії з історії техніки при Відділенні технічних наук АН СРСР;

1951—1955 р. — завідувач лабораторії металургії чорних металів Інституту металургії АН СРСР;

1955—1960 рр. — замісник директора Інституту металургії АН СРСР;

1959 р. — вибраний членом-кореспондентом Німецької академії наук в Берліні;

1960—1961 рр. — тимчасовий виконувач обов'язків директора Інституту металургії ім. О. О. Байкова АН СРСР;

1960 р. — обраний почесним членом Угорської академії наук;

1961—1966 рр. — займав посаду замісника голови (з 1963 р.-голови Вченої ради) Державного комітету з координації науково-дослідних робіт СРСР;

1962 р. — обраний дійсним членом Академії наук Польщі;

З 1963 р. — член Бюро Відділення фізикохімії та технології неорганічних матеріалів АН СРСР;

1 липня 1966 р. — обраний академіком АН СРСР з Відділення фізикохімії та технології неорганічних матеріалів (конструкційні матеріали та їх обробка);

1966 р. — призначений на посаду голови Наукової ради по фізико-хімічним основам металургійних процесів АН СРСР;

1967 р. — призначений на посаду директора Інституту металургії ім О. О. Байкова АН СРСР;

1970 р. — Помер 20 травня. Похований в Москві на Новодівочому кладовищі.

Основні праці — по електрометалургії сталі та феросплавів, фізико-хімічним основам металургійних процесів, десульфурації та розкислення сталі, застосуванню комплексних розкислювачів, проблемам вакуумної металургії, вивченню природи шлаковох розплавів.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (жовтень 2016)