Сангіран

Стоянка древньої людини в Сангірані
Стоянка древньої людини в Сангірані
Sangiran Early Man Site
	Світова спадщина
	Фрагмент викопних знахідок в Сангірані (Сангіран-17)
	7°27′0″ пд. ш. 110°51′0″ сх. д. / 7.45000° пд. ш. 110.85000° сх. д.
Країна	Індонезія
Тип	Культурний
Критерії	iii, vi
Об'єкт №	593
Регіон	Азія і Океанія
Зареєстровано:	1996 (20 сесія)
	Сангіран на карті Індонезії
	Сангіран у Вікісховищі

Сангіран — місцезнаходження на острові Ява в Індонезії, відоме своїми археологічними розкопками^[2].

Згідно зі звітом UNESCO (1995) Сангіран визнаний одним з найбільш важливих місцезнаходжень у світі для вивчення викопної людини, поряд з такими об'єктами як Чжоукоудянь (Китай), Вілландра (Австралія), Олдувай (Танзанія) і Стеркфонтейн (Південна Африка)^[3].

Площа об'єкта становить близько 56 км² (7 x 8 км). Він розташований в Центральній Яві, приблизно за 15 кілометрів на північ-північний схід від міста Суракарта, в долині річки Соло^[4].

У 1883 році голландський палеоантрополог Ежен Дюбуа провів попередні польові роботи в Сангірані. Однак, не знайшовши багато скам'янілостей Дюбуа переніс свою увагу на Трініль у Східній Яві, де зробив кілька значних відкриттів. У 1934 році антрополог Густав Генріх Ральф фон Кенігсвальд приступив до вивчення цієї області. Під час розкопок були знайдені останки одного з перших відомих предків людини — пітекантропа («яванської людини», тепер класифікованого як людина прямоходяча). Було виявлено близько 60 великих людських скам'янілостей, серед них — загадкові мегантроп і Sangiran 2.

Останки гомінідів були знайдені в шарах віком 0,7-1,15 млн років. Знахідки Sangiran 1, 4, 5, 6, 9, 14, 22, Brn-1996.04 та інші відносяться до більш давньої формації Сангіран, знахідки Sangiran 2, 3, 8, 10, 12, 15, 17, 21, 26, 1997.06 та інші — до більш молодої формації Бапанг (Кабух).

У 1996 році ЮНЕСКО зареєструвала Сангіран як об'єкт всесвітньої спадщини^[5].

Див. також

Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Індонезії

Примітки

↑ * Назва в офіційному англомовному списку
↑ (2007) «Shell tool use by early members of Homo erectus in Sangiran, central Java, Indonesia: cut mark evidence». Journal of Archaeological Science 34. DOI:10.1016/j.jas.2006.03.013
↑ World Heritage List note, Sangiran, No 593, September 1995.
↑ Tantri Yuliandini, 'Tracing man's origins in Sangiran, Pacitan' [Архівовано 2013-09-05 у Wayback Machine.], The Jakarta Post, 23 August 2002.
↑ UNESCO Document WHC-96/Conf. 2201/21.

Джерела

•Baba H., Aziz F., Narasaki Sh., Sudijono, Kaifu Y., Suprijo A., Hyodo M., Susanto E.E. et Jacob T. Finding af a hominid lower central incisor during the 1997 excavation in Sangiran, Central Java // Acta Anthropologica Sinica, 2000, Supplement to V.19, pp.46-51.

•Grimaud-Herve D., Widianto H. et Jacob T. Two new human fossil remains discovered in Sangiran (Central Java, Indonesia) // Acta Anthropologica Sinica, 2000, Supplement to V.19, pp.41-45.

•Kaifu Y., Arif J., Yokoyama K., Baba H., Suparka E. et Gunawan H. A new Homo erectus molar from Sangiran // Journal of Human Evolution, 2007, V.52, pp.222-226.

•Sartono S. Observations on a new skull of Pithecanthropus erectus (Pithecanthropus VIII) from Sangiran, Central Java // Proceedings of the Academy of Science, Amst. B, 1971, V.74, pp.185-194.

•Tyler D.E. et Sartono S. A new Homo erectus from Sangiran, Java // Human Evolution, 2001, V.16, №1, pp.13-25.

•Windianto H., Semah A-M., Djubiantono T. et Semah F. A tentative reconstruction of the cranial remains of Hanoman 1 from Bukuran, Sangiran (Central Java) // 100 Years of Pithecanthropus: The Homo erectus Problem. Ed.: J. Franzen. Courier Forschungs-Institut Senckenberg, 1994, V.171, pp.47-59.