Режисерка Харківського незалежного театру DeFacto (2014—2016). Режисерка Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (2019—2021). Стипендіатка Президента України (2019)[3].
Життєпис
Роза народилася 20 січня 1987 в місті Степанакерт. В 1992 році з батьками переїхала до України.
З 2012 року співпрацює з низкою інституційних театрів в Україні, Польщі, Німеччині та Бельгії. Окрім цього, активно реалізовує незалежні театральні проєкти та кураторські ініціативи як в Україні, так і за кордоном.
У 2014 році разом з групою однодумців створила на базі Харківської муніципальної галереї незалежний театр DeFacto.3]
З 2014 по 2016 рік була учасницею Лабораторно-освітнього проєкту за підтримки EEPAP (Eastern European Performance Arts Platform).[5]
З 2016 року розпочала співпрацю з драматургинею Іриною Гарець і Театром сучасного діалогу в місті Полтава.
В 2016 році стала однією з режисерок вистави «Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду» (Міжнародний проєкт «мапи страху/ мапи ідентичності»).[6]
В 2017 році стала стипендіат Ґауде Полонія (стипендія Міністерства культури Республіка Польща, м. Варшава). В рамках стипендії «Gaude Polonia» здійснила проєкт під керівництвом драматурга і куратора Йоанни Віховської, присвячений дослідженню функціонування незалежного театрального центру «Teatr Komuna // Варшава».[7]
2011 — «З широко розкритими очима» (трагіфарс за мотивами п'єс екзистенціалістів ХХ століття)
Театр DeFacto і Харківська муніципальна галерея
2014 — «Так, мій фюрере», текст Б. Швайгер, музика О. Малацковська (незавершений концерт для однієї акторки, фортепіано та оркестру, театр DE FACTO, Харків[10][11]
2014 — «Часу немає. За склом», site-specific theatre, текст Володимир Снігурченко, Міжнародна бієнале сучасного мистецтва Non Stop Media 2014, Харків [12]
2019 — «Мовчанка. Місто, в якому я не хочу жити», гра-перформанс за участю глядачів, копродукція з Освітнім центром прав людини у Львові
2020 — «Макбет», драматурги Андрій Бондаренко, Лєна Лягушонкова за мотивами В. Шекспіра, лабораторна робота зі студентським курсом кафедри майстерності актора і театрознавства ЛНУ ім. І. Франка[21]
2016 — «Теорія великого фільтра» вистава в рамах проєкту ОБСЄ та Суспільної служби України «Злочини на ґрунті упереджень», Театр сучасного діалогу, Полтава[35][36][37]
2018 — «Склянка морквяного соку» (документальна вистава в рамках проєкту «Протидії насилля в сім'ї»), драматург Ірина Гарець, ГО «Вдома», Івано-Франківськ[38]
2018 — «Голоси околиць: про вибір» (документальна вистава в рамках проєкту «Голоси околиць: робота з підлітками з села Черниця, Бродівський район, Львівська область»[38]
2017, «Людина з обличчям», анімаційний документальний короткометражний фільм за мотивами книги Варвари Барац — співрежисерка з Діаною Ходячих[41][42][43]
Кураторська робота, педагогічна діяльність
2014, одна з засновниць незалежного проєктного театру «Театр DeFacto» (Харків)[44]
2015, Школа акторської майстерності AlterSchool (Харків) — викладачка акторської майстерності
2016, (Non)fiction Lab, лабораторія перформативних досліджень та політичного театру — кураторка проєкту, викладачка
2016, «Квартира Міллер», мистецький проєкт за підтримки Фундації Центр сучасного мистецтва і онлайн журналу Korydor «Від першої особи: Пам'ять. Голос. Діалог» — одна з авторок проєкту[47]
2017, «Театральна лабораторія: за межами страху» (Запорізька нова драма, Запоріжжя) — тренерка, режисерка
2017, Фестиваль незалежного українського театру «Десант. ЮА» (Варшава) — співкураторка разом з Йоанною Віховською[48][49][50]
2018, Літня школа акторської та режисерської майстерності Національної спілки театральних діячів України (Буча, Київ) — тренерка[51]
Нагороди та номінації
2017 — лауреат всеукраїнського конкурсу молодих режисерів «Taking the stage 2017» від British Council Ukraine з ескізом вистави «Психоз 4:48» Сари Кейн[52]
2017 — лауреат стипендіальної програми від Міністра культури Республіки Польща «Gaude Polonia — 2017»[53]
2018 — лауреат "Премія Львівської міської ради "Найкращий працівник культури 2018 року. Номінація «Театральне мистецтво»[54]
2019 — учасниця програми Європейського Союзу Culture Bridges (Берлін)[55]
2019 — стипендіат Президента України 2019—2020 в галузі «Театральне мистецтво»
2019 — Спеціальна премія журі Всеукраїнського театрального фестивалю «Світогляд» за «Креативність творчого пошуку» (режисерка Роза Саркісян)
