Сатосова Людмила Іванівна

Сатосова Людмила Іванівна
Сатосова Людмила Іванівна
Сатосова Людмила Ивановна
Народилася	30 листопада 1926; м. Самара, РРФСР, СРСР
Померла	22 грудня 2008; м. Одеса, Україна
Поховання	Новоміське кладовище (Одеса)
Громадянство	СРСР, Україна
Діяльність	актриса
Заклад	Одеський академічний театр музичної комедії, Одеський обласний академічний російський драматичний театр
Нагороди
	; ; ;

Людмила Іванівна Сатосова (30 листопада 1926, Самара, РРФСР, СРСР — 22 грудня.2008, Одеса, Україна) — театральна актриса, Народна артистка Української РСР (1965).

Біографія

Л. І. Сатосова народилася 11 листопада 1926 року в м. Самара, РРФСР.

В 1947 році закінчила відділення акторів музичної комедії Музичної студії при Куйбишевському театрі опери та балету і до 1951 року була солісткою цього театру.

Протягом 1951—1960 років працювала у Свердловському театрі музичної комедії.

У 1960—1989 роках була солісткою Одеського театру музичної комедії. Вимушена була покинути театр.

У 1989—1994 роках була ведучою актрисою новоствореного муніципального театру «Ришельє» (м. Одеса).

З 1996 року до кінця життя працювала в Одеському російському драматичному театрі.

Померла 22 грудня 2008 року в м. Одеса. Похована на Новоміському (Таїровському) кладовищі.

Вшанування пам'яті

У 2012 році в Одесі на домі № 20 по вулиці Дерибасівській була встановлена пам'ятна дошка на честь видатної актриси.

Ролі у театрі

Куйбишевський театр опери та балету:

Маруся — «Вірний друг»;
Барбара — «Кето і Коте»;
Арсена — «Циганський барон»;
Сільва — «Сільва» та інші.

Свердловський театр музичної комедії:

Віолета — «Фіалка Монмартра»;
Мірабелла — «Циганський барон»;
Шура Азарова — «Голубий гусар»;
Тоська — «Біла акація» та інші.

Одеський театр музичної комедії:

Лариса — «Біла акація»;
Любаша — «Севастопольський вальс»;
Еліза Дулітл — «Моя прекрасна леді»;
Цецілія — «Королева чардашу»;
Ханума — «Витівки Хануми»;
Анна — «Кін» (дует з вистави «Кін» // https://www.youtube.com/watch?time_continue=11&v=jbH_ozNTVV4);
Жанна Лябурб — «На світанку»;
Деніза — «Мадемуазель Нітуш»;
Чаніта — «Поцілунок Чаніти» та інші.

Театр «Рішельє»:

Вистави «Королева Молдованки», «Тихо! Ша! Ми їдемо до США!», «Кабаре Бені Кріка», «Таланти та полковники».

Одеський російський драматичний театр:

Графиня де Бревіль — «Діліжанс з Руана»;
Герцогиня — «Дивний цей мсьє Жак»;
Катерина Друга — «Амурні баталії часів князя Потьомкіна»;
Юлія Джулі — «У нашому милому королівстві»;
Хавронія — «Вій»;
Світлана Василівна Сверчкова — «Акомпаніатор»;
Графиня Веронська — «Анна Кареніна»;
Сессіл Робсон — «Квартет»;
Морячка — «Закат» та інші.

Нагороди

Почесне звання «Заслужена артистка РРФСР» (1953 р.).
Почесне звання «Народна артистка УРСР» (1965 р.).

Родина

Чоловік: Віктор Васильович Егін (1923—2004) — артист оперети, тенор. Учасник Другої світової війни, воював на Курській дузі, під Берліном і Прагою. Був поранений. Закінчив Державний інститут театрального мистецтва у Москві. Був актором Свердловського (1951—1960 рр.) та Одеського театрів музичної комедії. Помер в Одесі.

Джерела

Украинская советская энциклопедия: в 12 т., 13 кн. — Т. 9. — К.: ГР УСЭ, 1983. — С. 476.
Сатосова Л. И.// Музыкальная энциклопедия: В 6 томах./Под. ред. Ю. В. Келдыш. — Т. 4 — М.: СЭ, СК, 1978. – 488 с. (http://www.music-dic.ru/html-music-enc/s/6830.html)