Саут (місячний кратер)

Характеристики кратера
Саут
	Світлина зонда Лунар орбітер — 4.
Координати	57°35′ пн. ш. 50°56′ зх. д. / 57.58° пн. ш. 50.94° зх. д.
Діаметр	119,2 км
Глибина	0,97 км
Довгота ранкового; термінатора	309°
Епонім	Джеймс Саут
	Саут

Кра́тер Са́ут (лат. South) — залишки великого стародавнього ударного кратера в зоні північного узбережжя Затоки Роси у північній півкулі видимого боку Місяця. Назву кратеру присвоєно на честь британського астронома Джеймса Саута (1785—1867) й затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Утворення кратера відбулося у донектарському періоді^[1].

Опис кратера

З північно-західного боку до кратера Саут прилягає кратер Беббідж. Іншими його найближчими сусідами є кратери Робінсон^[en] і Дж. Гершель^[en] на північному сході; кратер Гарпал^[en] на південному сході і кратер Марков^[en] на заході південному заході. На півдні від кратера знаходиться Затока Роси; на сході — Море Холоду^[2]. Селенографічні координати центра кратера 57°35′ пн. ш. 50°56′ зх. д. / 57.58° пн. ш. 50.94° зх. д. / 57.58; -50.94, діаметр 119,0 км^[3], глибина 970 м^[4].

Кратер Саут має полігональну форму, практично повністю зруйнований і є малопомітний на фоні навколишньої місцевості. Вал зберігся лише у північно-західній частині, решта валу має вигляд малопомітного підвищення місцевості. Дно чаші є відносно рівне, переформоване базальтовою лавою, поцятковане безліччю дрібних кратерів, особливо у південній частині. У південно-східній частині чаші знаходиться ланцюжок кратерів. У північно-західній частині чаші знаходиться невисоке плато, на якому 15 червня 1913 року британський астроном Вільям Моу спостерігав невелику червонувату пляму^[5]^[6].

Сателітні кратери

Саут	Координати	Діаметр, км
A	57°17′ пн. ш. 50°25′ зх. д. / 57.28° пн. ш. 50.41° зх. д. / 57.28; -50.41 (Саут A)	6,3
B	57°32′ пн. ш. 45°03′ зх. д. / 57.54° пн. ш. 45.05° зх. д. / 57.54; -45.05 (Саут B)	14
C	55°49′ пн. ш. 49°34′ зх. д. / 55.81° пн. ш. 49.57° зх. д. / 55.81; -49.57 (Саут C)	7,7
D	55°16′ пн. ш. 49°08′ зх. д. / 55.27° пн. ш. 49.13° зх. д. / 55.27; -49.13 (Саут D)	6,2
E	56°42′ пн. ш. 53°00′ зх. д. / 56.7° пн. ш. 53° зх. д. / 56.7; -53 (Саут E)	8,1
F	57°08′ пн. ш. 54°05′ зх. д. / 57.13° пн. ш. 54.09° зх. д. / 57.13; -54.09 (Саут F)	6,5
G	55°00′ пн. ш. 53°15′ зх. д. / 55° пн. ш. 53.25° зх. д. / 55; -53.25 (Саут G)	5,7
H	57°15′ пн. ш. 48°11′ зх. д. / 57.25° пн. ш. 48.18° зх. д. / 57.25; -48.18 (Саут H)	5,5
K	59°10′ пн. ш. 50°11′ зх. д. / 59.17° пн. ш. 50.19° зх. д. / 59.17; -50.19 (Саут K)	4,4
M	55°19′ пн. ш. 51°01′ зх. д. / 55.31° пн. ш. 51.02° зх. д. / 55.31; -51.02 (Саут M)	5,7

Див. також

Примітки

↑ Lunar Impact Crater Database [Архівовано 6 січня 2021 у Wayback Machine.] // Lunar and Planetary Institute (англ.)
↑ Кратер Саут на мапі LAC-10 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 5 липня 2020.
↑ Довідник Міжнародного астрономічного союзу. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 5 липня 2020.
↑ John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2015.
↑ V.A.Firsoff's The Old Moon and the New (1969), page 185.
↑ Walter Goodacre's APPENDIX in T.W.Webb's Celestial Objects for Common Telescopes (Volume 1: The Solar System), page 163.