Сахарські галофіти
Сахарські галофіти — екорегіон охоплює низку евапоритових западин і водно-болотних угідь, поширених по всій Північній Африці. Улоговини мають поділ: шоти (солоні озера, що живляться підземними водами та деякими зимовими дощами) або себхи (прибережні, надприливні болота евапоритів). Рослини цих районів високоспеціалізовані для виживання в суворих умовах, багато з яких є ксерофітами (посухостійкими) і галофітами (стійкими до солі). Біорізноманіття територій відносно охороняється їх ізольованістю та непридатністю лужного ґрунту для землеробства. [1][2][3][4] Розташування та описДілянки, що входять до складу цього екорегіону, містять найрізноманітніші типи середовища проживання: солончаки, сезонні солоні озера, солоні марші, очеретяні зарості та оазиси, що затоплюються навесні. Райони шотів і себхів розташовані у посушливих регіонах з глинистими ґрунтами та важкими евапоритами. Варто відзначити:
Всі ці місцевості оточені екорегіоном північносахарські степи та рідколісся, який простягається через північну Сахару.[2] КліматКлімат екорегіону — спекотний пустельний клімат (за класифікацією клімату Кеппена (BWh)). Середня температура влітку 29–35 °C. [8][9] Кількість опадів коливається в межах 10–100 мм/рік. [1] Флора і фауна Рослинність у межах екорегіону залежить від засолення ґрунту; вони зазвичай відрізняються залежно від відстані від солончака. Серед рослин варто відзначити: Salicornia, Salsola, Atriplex, Halocnemum strobilaceum та Artemisia herba-alba. Найпоширенішими ссавцями є Gerbillus campestris та Dipodillus. Прикладом видового різноманіття є Шотт-ель-Ходна, в якому виявлено 550 видів рослин, 119 видів птахів, 10 видів рептилій і 20 видів ссавців. Тварини, що охороняються на цьому терені: Gazella cuvieri та Chlamydotis undulata. [4] Заповідні територіїПонад 25 % екорегіону офіційно охороняється.[3] Це: Примітки
|
||||||||||||
_(870484450).jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
