Свинчук Олександр Юрійович
Олекса́ндр Ю́рійович Свинчук (23 січня 1986 — 4 серпня 2014) — український військовик, учасник війни на сході України, солдат Збройних сил України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня, почесний громадянин Нововолинська. ЖиттєписНародився Олександр Свинчук 23 січня 1986 у місті Нововолинську. Навчався майбутній воїн у Нововолинській ЗОШ № 3.[1] Тривалий час Олександр Свинчук працював у пожежно-рятувальній частині. Зі спогадів колишніх співробітників пожежної частини, в роботі Олександр завжди відрізнявся сміливістю та рішучістю.[2][3] З роботи у пожежно-рятувальній частини Олександр Свинчук звільнився у 2012 році.[4][3] Із початком бойових дій на сході України пішов до лав Збройних Сил добровольцем.[2][4] Служив у лавах 51-ї механізованої бригади. Під час бойових дій був поранений, але знову повернувся в стрій.[2][4] 5 серпня (за іншими даними 4 серпня) 2014 року Олександр Свинчук загинув від осколкового поранення в бою за стратегічну висоту Савур-Могила.[2][4] Удома в загиблого героя залишились тільки батьки, він був єдиним сином у родині. Похований Олександр Свинчук на кладовищі в рідному місті Нововолинську.[2][4] Нагороди17 липня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Вшанування пам'яті20 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 3, де навчався майбутній воїн, встановлено меморіальні дошки на честь Павла Попова та іншого полеглого героя війни — Володимира Пушкарука, який загинув під Іловайськом.[1] 9 квітня 2015 року в Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Дрьоміна, Андрія Задорожнього, Ігора Кантора, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука та Олександра Свинчука.[5] Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia