Свиридов Карпо Васильович

Карпо Васильович Свиридов
рос. Карп Васильевич Свиридов
Народження	24 травня 1896(1896-05-24)[1]  Chiganak (Rtishchevsky District)d, Балашовський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія
Смерть	4 лютого 1967(1967-02-04)[1] (70 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	танкові війська
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1915—1955
Партія	РКП(б)
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	111th Rifle Divisiond, 18th Rifle Division (1940–1941)d, 19-та окрема механізована бригада (Білорусь), 2nd Guards Mechanized Corpsd, Q25182429? і 1st Guards Special Rifle Corpsd
Війни / битви	Перша світова війна Громадянська війна в Росії Радянсько-німецька війна
Нагороди
Свиридов Карпо Васильович у Вікісховищі

Карпо Васильович Свиридов (рос. Карп Васильевич Свиридов; 24 травня 1896, Чиганак — 4 лютого 1967, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир 2-го гвардійського механізованого Миколаївсько-Будапештського Червонопрапорного ордена Суворова корпусу 46-ї армії 2-го Українського фронту, гвардії генерал-лейтенант танкових військ.

Народився 24 травня 1896 року в селі Чиганаці (нині Ртищевського району Саратовської області Росії). Росіянин. Член РКП(б) з 1920 року. У серпні 1915 року був призваний до царської армії. Воював на фронті Першої світової війни.

Під час Жовтневого перевороту був обраний командиром кулеметної роти. У складі перших червоногвардійських загонів брав участь у боях проти німецьких військ під Псковом і Петроградом. У подальшому воював у Червоній Армії на Південному та Східному фронтах, командуючи відділенням, взводом і ротою.

У 1920—1923 роках навчався в Об'єднаній військовій школі імені ВЦВК. Неодноразово стояв на постах № 26 і 27, охороняючи кабінет і квартиру В. І. Леніна. З 1923 року служив в Саратові, в 94-му піхотному полку імені М. В. Фрунзе, займаючи посади командира взводу, кулеметної роти, начальника полкової школи.

Обирався депутатом Саратовського міської Ради робочих, селянських і червоноармійських депутатів. Потім служив у Сизрані, Пермі, Куйбишеві, Ульяновську. У травні 1941 року закінчив курси удосконалення начскладу при Військовій академії імені М. В. Фрунзе.

З початку німецько-радянської війни до перемоги над Німеччиною бився на Західному, Калінінському, Північно-Західному, Сталінградському, Південному, 4-му, 3-му та 2-му Українських фронтах, командуючи дивізією і корпусом. Брав участь в оборонних боях під Оршею, Смоленськом, Ржевом, Калініном, в контрнаступі радянських військ під Москвою, Сталінградській битві, відвоюванні України, визволенні Угорщини, Чехословаччини, розгромі ворога на території Австрії.

1 листопада 1944 року корпус гвардії генерал-лейтенанта К. В. Свиридова був введений в бій. Розгромивши оборону противника між Тисою і Дунаєм, гвардійці на другий день вийшли до околиць Будапешта. У подальшому корпус форсував Дунай, потужним ударом з району озера Веленце в напрямку Естергома розсік ворожу оборону і спільно з іншими з'єднаннями оточив в Будапешті 188-тисячне угруповання противника. Протягом 53 днів у складній обстановці гвардії генерал-лейтенант К. В. Свиридов, керував вуличними боями в західній частині Будапешта. 13 лютого 1945 року столицю Угорщини було очищено від гітлерівців.

17 березня 1945 року корпус гвардії генерал-лейтенанта К. В. Свиридова завдав удар з району Чаквара в напрямку Дьйор, а потім переправився на лівий берег Дунаю та скоїв блискучий обхід Відня з півночі. 13 квітня 1945 року столиця Австрії була очищена від окупантів.

Без будь-якої перепочинку гвардії генерал-лейтенант К. В. Свиридов повів своїх гвардійців на Прагу. Переслідуючи противника, воїни корпусу разом з чехословацькими партизанами із загону «Смерть фашизму» провели біля села Слівіци під Пршибрамі останній бій з гітлерівцями. У цьому бою загинуло 46 радянських воїнів і стільки ж партизанів. Нині тут лежить високий надгробний камінь з написом:

«На цьому місці о 12 годині ночі 12 травня 1945 розірвалися останні снаряди Другої світової війни».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1945 року за вміле командування частинами корпусу при взятті Будапешта і Відня та проявлені при цьому відвагу і мужність гвардії генерал-лейтенанту танкових військ Карпу Васильовичу Свиридову присвоєно Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4790).

На Параді Перемоги у червні 1945 року в Москві генерал Свиридов К. В. вів по Червоній площі зведений танковий батальйон 2-го Українського фронту. У 1947 році він закінчив вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу.

У 1955 році К. В. Свиридов за станом здоров'я змушений був піти у відставку. Жив у Києві. Помер 4 лютого 1967 року. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороджений двома орденами Леніна (1944, 1945), трьома орденами Червоного Прапора (1942, 1945, 1949), орденами Кутузова 1-го ступеня (1944), Суворова 2-го ступеня (1943), медалями «За оборону Москви», «За оборону Сталінграда», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За визволення Праги» та чотирма іншими медалями, а також угорським орденом Червоної Зірки.

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
• Румянцев. Н. М. Люди легендарного подвига. Саратов, 1968