Свобода Віктор Леонтійович
Свобода Віктор Леонтійович (справжнє ім'я та прізвище — Віталій Леонтійович Тканов[1]; 20 лютого 1925, с. Компаніївка на Кіровоградщині — 1 липня 1992, м. Кобен, графство Кент, Велика Британія) — україніст, перекладач, філолог, політолог, редактор. Один із псевдонімів — Майкл Браун. З біографіїНародився в інтелігентній родині. У 1933 р. був репресований батько. У 1941 р. закінчив середню школу. З 1943 р. перебував на чужині, спочатку у Відні, потім переїхав до Великої Британії (1948). Вищу освіту здобув у Інституті слов'янознавства та східноєвропейських студій Лондонського університету. У 1958 р. отримав ступінь магістра, викладав російську мову та літературу, пізніше (з 1973 р.) й українську в цьому ж навчальному закладі. Працював асистентом (1955—1959), старшим викладачем, а з 1983 р. — старшим науковим співробітником в Інституті слов'янознавства. Піднімав питання про арешти творчої інтелігенції в Україні. ТворчістьБільшість написані англійською мовою та опубліковані в англомовних виданнях. Автор статей про українську літературу до англомовної енциклопедії «The Penguin Companion to Literature»[en], «Cassell's Encyclopedia of world literature» (1973), редактор англомовної збірки документальних матеріалів про антитоталітарну боротьбу в Україні «Ferment in the Ukraine» («Неспокій в Україні»), англійського перекладу праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Досліджував ранню українську лексикографію («Слов'янська частина Оксфордського лексикону Гептаглот: Українсько-латинський словник першої пол. 17 cт.»; «Деякі спостереження над походженням Heptaglot Lexicon», художнє мовлення ("Мовне новаторство та жива мова роману О. Гончара «Собор», 1983). Автор праць з білоруської мови («Деякі проблеми білоруського словника», 1968), міжмовних контактів («Дещо з особливостей білоруської дієслівної лексики та її зв'язків з українською», 1971; «Український компонент у слов'янізмах словникового складу їдиш», 1980; «Українізми в їдиш-російському словнику Й. М. Ліфшица», 1990). Вперше в шевченкознавстві застосував статистично-стильометричний комп'ютерний аналіз (у співавторстві з проф. Шеффілдського університету Р. Мартіном за системою дослідника з Кембриджа А. Юла), довівши, що анонімна позитивна рецензія на «Кобзар» Т. Шевченка, авторство якої приписували В. Бєлінському, його перу не належить[2]. Писав про Україну як політолог, зокрема у збірнику «The Soviet Union and Eastern Europe» (Лондон, 1986). Дописував до часопису «Conflict Studies» про міжнаціональні відносини в СРСР (у політологічному та соціолінгвістичному аспкектах)[2]. Публікації
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia