Сволок у старій лемківській хаті (1681), з малюнком «Квітка Життя» або «Громовий знак».Сволок. Полтавський краєзнавчий музей. 2016 р.Інтер'єр української хати зі села Яснозір'я Черкаської області (музей у Пирогові). Видно сволок, сволочок й дошки-стелиниСушені квіти за сволоком. Музей у Пирогові
Сво́лок[1] (прасл.*sъvolkъ, очевидно, від *velkti, тобто — «що зволікає, стягує»)[2], також бальок[3], трам[2], трямо́к, трям[4] (від нім.Trahm[2]) — головна балка, під стелею у дерев'яній споруді. Сволок в Україні завжди був важливим елементом будівлі, символізував міцність як оселі, так й родини.
Опис
Сволок виготовляли з товстого стовбурасосни, дуба або липи, який обтісували, надаючи йому прямокутної або квадратної форми.
У старій українській хаті сволок звичай розміщувався по поздовжній осі (поперечні сволоки в Карпатах називають образниками).[5] У більшості районів України сволок у поперечному перетині був прямокутний, іноді робилося два або й три сволоки. У західних, особливо гірських районах, України сволок покривали геометричним різьбленням. У інших районах країни сволок прикрашали візерунками рослинного характеру. На сволок клали 2-4 менші балки — сволочки. Зверху на сволочки стелили дошки (що можуть зватися по-різному — поперечні, стелини, слижі, слижаки)[6]. В очеретяній чи хмизовій стелі слижами (сляжами) називаються сволочки, що спираються на сволок і слугують основою для снопів очерету чи хмизового плоту[7].
До сволока прикріплювався міцний кований гак, до якого підвішували, в разі необхідності, лампу, ворочок, колиску з немовлям, та ін.
Символізм
Сволок в Україні завжди символізував міцність оселі, багатство, родючість[8]. На сволоку, часто вирізьблювали дату спорудження хати, дані про господарів, благословіння родині, іноді записували важливу інформацію з життя сім'ї[9]. На нього клали дрібні речі — клубки ниток, веретена, книжки, квіти, а також хліб.[10][5]
Зі сволоком були пов'язані певні забобони: так під час зведення хати встановлення сволока було дуже урочистим і відповідальним моментом, його належало підіймати легко й уважно, щоб ним не вдарити — «бо тоді в господаря буде часто боліти голова»[8]. У деяких регіонах існував звичай переносити міцний сволок зі старої хати до нової[11].
Учасникам встановлення сволока господар виставляв пригощання — «сволоківщину»[12].
↑Сволок. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 100.
_(1).JPG)
