Свято-Михайлівський Пелагіївський жіночий монастир

Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Архангело-Михайлівський Пелагіївський жіночий монастир, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з грудня 2024.

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (лютий 2024) Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (лютий 2024) Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2024)

Свято-Михайлівський Пелагіївський монастир — православний жіночий монастир Миколаївської та Вознесенської єпархії Української Православної церкви (Московського Патріархату), розташований в селі Пелагіївка Софіївської громади Баштанського району Миколаївської області України. Настоятельниця – ігуменія Серафима (Шкара).

До монастиря входять: Свято-Михайлівський храм. В храмі три престола: Святого Архистратига Михайла, Преподобної Пелагії та Мученика Андрія Стратилата.

Рукотворне диво на березі річки Інгул. Трьохпристольний храм висотою 47 метрві увінчаний 12-ма позолоченими куполами. В хрести вмонтовані грановані дзеркала для того, щоб храм було видно на багато кілометрів. В храмі 12 дзвонів та надзвичайно красиві кольорові віконні вітражі.

21 жовтня – престольний праздник святої преподобної Пелагеї.

1 вересня – храмовий праздник пам`яті Андрія Стартилата.

21 листопада – день пам`яті святого архистратига Михайла.

У 1897 році колезький радник Михайло Дурилін і корнет, інженер-технолог Андрій Дурилін, сини купця Ісідора Дуриліна, слідуючи духовному заповіту батька, вирішили будувати храм в пам'ять про свою матір Пелагею, яка рано пішла з життя. Будівництво тривало довгих 8 років і в 1904 році храм був посвячений.

До революції 1917 року в храмі діяла приходська школа.

У 30-і роки майно церкви було розграбоване, з фамільного склепу Дуриліних викинуті труни з тілами, зняті 11 дзеркальних хрестів, вивезена ажурна металева огорожа. Хотіли розібрати по цеглинці і саму церкву, та не змогли: стіни міцно тримав розчин, замішаний колись на яєчних жовтках.

1992 рік ознаменувався передачею храму УПЦ. Для того, аби знову проводити в храмі службу, священик, парафіяни, школярі приводили храм та його околиці до ладу. Жіночий монастир почав функціонувати вже через 2 роки ^[1]. У 1994 році храм був відновлений. В тому ж році був заснований жіночий монастир.

В тому ж році з`явились перші поселенці.

Не багато знайдеться в Україні храмів, де з такою силою відчувається вплив на людину намоленої, Божественної землі. Як в істинно святих місцях, у наш Пелагеївському монастирі трапляються справжні дива. Двічі - в 2000 і 2004 роках - мироточила ікона Володимирської Божої Матері. Інша ікона, XVI століття, що зображає страждання Ісуса Христа і зовсім почорніла від часу, стала в стінах храму набагато світлішою - і тепер добре видно деталі малюнка. А ще відомі випадки зцілення від серйозних хвороб людей, які тут молилися.