Свято-Преображенська церква (Маринин)

Свято-Преображенська церква
Свято-Преображенська церква
50°48′53″ пн. ш. 27°06′40″ сх. д. / 50.81481° пн. ш. 27.11108° сх. д. / 50.81481; 27.11108
Тип споруди	церква
Сучасний статус	Пам'ятка архітектури національного значення Ох.№ 1488/1, 1488/2
Розташування	Україна, Маринин, Березнівський район, Рівненська область
Кінець будівництва	1801 р.
Належність	Українська православна церква (Московський патріархат)
Стан	діючий
Адреса	с. Маринин, Березнівський район, Рівненська область, Україна, 34655
Епонім	Преображення Господнє
Свято-Преображенська церква (Маринин) (Україна) Показати на мапі Україна Свято-Преображенська церква (Маринин) (Рівненська область) Показати на мапі Рівненська область
Свято-Преображенська церква у Вікісховищі

Свято-Преображенська церква — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення, у селі Маринин. Парафія належить до Української Православної Церкви Московського Патріархату.

Церква розташована на узвишші в історичній частині села на тлі надслучанських ландшафтів з мальовничими пагорбами та долинами.

Церква та дзвіниця споруджені на кошти прихожан. У 1857 році церква ремонтувалася, в 1881 році вперше пофарбована^[1][2][3].

Церква дерев'яна тризрубна, триверха з рівновисокими зрубами. Центральний найширший зруб та бабинець мають прямокутний план, вівтарний зруб – план шестигранника. Нава має невисоку надбудову у вигляді восьмигранного нерівнобічного барабана, завершеного грушоподібною банею без залому, з декоративним ліхтарем. Схожі, однак дещо менші бані завершують глухі барабани над бабинцем і абсидою.

Внутрішній простір усіх трьох бань перекритий зрубними склепіннями. Ззовні та зсередини на бічних стінах нави біля вікон змонтовані вертикальні бруси-стяжки з метою стабілізації стінової конструкції. Унікальність церкви полягає також в тому, що це чи не єдиний відомий приклад на території Рівненської області, де зовнішня поверхня не має декоративної дощатої обшивки. До північної стіни абсиди прибудовані ризниця та технічне приміщення для опалення, а до головного входу – притвор.

Навпроти головного входу до церкви на відстані лише декількох метрів знаходиться  невисока триярусна дзвіниця по типу «восьмерик на двох четвериках». Дах дзвіниці – восьмигранний намет з невеликою маківкою нагорі. Базові кольори на 2006 р. – блакитний двох відтінків, жерстяна покрівля бань та дахів – сіра.^[4][5].

• Церква на Електронній карті спадщини дерев'яного церковного зодчества Рівненської області.
• Пам'ятки архітектури національного значення Рівненської області

1. ↑ Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. – Почаев, 1889. – C. 541 – 542
2. ↑ Переверзев Н.В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. – Житомир, 1914. – C. 349 – 350
3. ↑ Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 гг. Ч.1-2. – Житомир, 1892. – C. 528
4. ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Ил. справочник-каталог. В 4-х  т. – К., 1983. – Т.3.  […], Ровенская обл. 1985. – C. 305
5. ↑ Пам’ятки архітектури та містобудування України. Довідник Держ. Реєстру національного  культурного надбання.  – К., 2000. – C. 205

Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.