Свято-Троїцький храм (Велика Мартинівка)
У храмі є частинки мощей Матрони Московської, Павла Таганрозького і великомученика Тимофія. Церкву відвідують в основному місцеві жителі, а не приїжджі, що пояснюється низьким рівнем розвитку інфраструктури села[1]. ІсторіяПерший Свято-Троїцький храм у Великій Мартинівці побудований ще в 1799 році з дерева. Гроші на будівництво пожертвував генерал-майор Дмитро Мартинович Мартинов. При церкві була каплиця в пам'ять смерті Олександра II[2]. У 1895 році Мартинівське церковно-приходське опікунство ухвалило рішення про початок будівництва нової церкви на місці Свято-Троїцького храму[2]. Місце будівництва храму було освячено 26 травня 1896 року, у день коронації Миколи II[3]. Перший камінь був закладений на наступний день[1]. Коштів на проведення будівельних робіт у прочан не вистачало, тому на парафіяльних зборах в 1900 році було вирішено звернутися за підтримкою до керівництва єпархії і з проханням на відкриття збору пожертвувань. У тому ж році розпочато будівництво за проектом архітектора А. В. Мельникова, який був розроблений кількома десятиліттями раніше[4]. Основні будівельні роботи були закінчені в 1904 році[2]. За словами місцевих жителів, у храмі з церковним хором виступав Федір Шаляпін[1]. У храмі є три вівтарі: головний ― в ім'я Святої Трійці, правий ― в ім'я мучениці цариці Олександри, лівий ― в ім'я святителя Миколая Мирлікійського[2]. У 1930 році церква була закрита, і у її будинку спочатку розміщувалося зерносховище, а потім ― майстерня машинно-тракторної станції і господарський склад. Розписи були замазані штукатуркою, іконостас зруйнований, дзвони скинуті. У 1945 році храм повернуто вірянам, але лише частково: на 4/5 його площі як і раніше розміщувалося зерносховище, що створювало великі незручності для парафіян, однак незважаючи на заяви Ростовського Єпархіального Управління з вимогами про звільнення церкви від сторонніх організацій, владою жодних заходів до цього прийнято не було[2]. У 1963 році церква повторно закрита на підставі того, «що у зв'язку з розпадом православного релігійного товариства протягом року не працювала»[2]. У 1991 році приміщення церкви звільнено від складу і в ньому почалися богослужіння. У 1994 році розпочалися реставраційні роботи[3]. У 2002 році була освячена архієпископом Ростовським і Новочеркаським Пантелеймоном. У 2004 році була відновлена дзвіниця[2]. Посилання
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
