Свідерський Олексій Іванович
Олексій Іванович Свідерський (8 березня (20 березня) 1878, с. Починок, Чернігівська губернія[1] — 10 травня 1933, Рига)[2] — радянський державний і партійний діяч, дипломат. БіографіяНародився в сім'ї земського чиновника. 1897 вступив до Петербурзького університету, брав участь у студентському русі[2]. 1899 року вступив до РСДРП; того ж року був арештований і висланий до Уфимської губернії[2]. 1905 року знаходився на нелегальному становищі; проводив партійну роботу в Петербурзі, Самарі, Тулі, Києві, Ризі, Уфі. У 1905—1906 співпрацював у більшовицьких газетах «Волна» і «Вперёд». Після Лютневої революції — Редактор більшовицької газети «Вперёд» в Уфі (1917), у червні — голова Уфимської ради[2]. На початку Жовтневої революції очолив Уфимський військово-революційний комітет, у березні — квітні 1918 року — Уфимську губернську РНК[2]. В 1918—1922 — член колегії Наркомпроду, в 1922—1928 — член колегії Народного комісаріату держконтролю РРФСР, заступник наркома землеробства РРФСР і водночас ректор сільськогосподарської академії ім. К. А. Тимірязєва[2][3]. У вересні 1929 року — уповноважений представник СРСР у Латвії[2]. Делегат VII конференції та Петроградської загальноміської конференції РСДРП(б) (1917)[4], VI (1917)[5], VIII (1919, з дорадчим голосом)[6], XI (1922, з дорадчим голосом)[7], XIII (1924, з дорадчим голосом)[8] і XV (1927, з дорадчим голосом)[9] з'їздів партії. Був обраний кандидатом у члени ВЦВК 10-го (1922—1924)[10] і 13-го (1927—1929)[11] скликань, членом ЦВК СРСР 4-го скликання (кандидат у члени Союзної Ради, 1927—1929)[3]. 10 травня 1933 року загинув у автомобільній катастрофі в Ризі[2]. Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни. ПублікаціїПримітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia