Свірський Юрій Володимирович
Ю́рій Володи́мирович Сві́рський (пол. Jerzy Włodzimierz Świrski; 1882 — 1959) — військовий діяч періоду національно-визвольних змагань 1917—1919 років, контрадмірал Української Держави, Начальник Головного морського штабу Українських військово-морських сил, заступник міністра Морських справ Української Держави. Пізніше віцеадмірал ВМС Польської Республіки (1941). Член польського уряду в екзилі. Біографічні відомостіЮрій Володимирович Свірський народився в 5 квітня 1882 року у місті Каліші — на той час центр Калішської губернії Російської імперії (нині у незалежній Польщі) у родині офіцера російської імператорської армії. Закінчив Кадетський корпус у Москві. У 1889—1902 роках навчався у Морському корпусі в Санкт-Петербурзі. Служив на Балтійському флоті старшим офіцером на крейсері «Аскольд». В 1905 році перевівся на Чорноморський флот. Вахтовий офіцер панцернику «Ростислав». Командир канонерського човна «Донець», яхти «Колхида». Старший офіцер крейсера «Пам'ять Меркурія». З 1908 — служив на мінному загороджувачі «Кронштат», «Пам'ять Меркурія» (вдруге), панцернику «Св. Євстахій». Командир міноносця «Стремітельний». З 1912 року — офіцер бригади лінкорів Чорноморського флоту. З 1914 року був офіцером штабу командувача Чорноморського флоту. За час служби на флоті нагороджений орденами Св. Анни, Св. Володимира, Св. Станіслава. 1917 року — Капітан І рангу. Брав активну участь в українізації Чорноморського флоту. Підтримував підняття українських прапорів на кораблях флоту та звернення до Центральної Ради, щодо активнішої роботи щодо створення національних військово-морських сил. На початку 1918 був заступником керівника морського штабу та міністра морських справ УНР. Після приходу до влади Гетьмана Павла Скоропадського активно включається в процес розбудови Військово-морських сил Української Держави. З 1 червня 1918 року — Начальник Головного морського штабу Української Держави. Наприкінці літа 1918 року почались прикінцеві українсько-німецькі перемовини, щодо остаточної передачі кораблів Чорноморського флоту Українській Державі. В другій половині серпня 1918 року, за доручення Ради міністрів, до Берліна виїхав Юрій Свірський, керівник української делегації. Узгоджував план передачі Україні військових і торговельних кораблів, які перебували в руках німців. Брав участь у переговорах із представниками більшовицької Росії у Києві щодо розв'язання морських проблем. З 10 жовтня 1918 року — контрадмірал, заступник міністра морських справ. За деякими джерелами — міністр морських справ. Після антигетьманського перевороту та захоплення кораблів Українського Чорноморського флоту військами Антанти переїздить до Польщі. У 1919 році, вже як Єжи Свірські (пол. Jerzy Włodzimierz Świrski) на службі в збройних силах Польщі у звінні командир 1 рангу. З 1920 — Заступник начальника морських справ військового міністерства, Командувача Морського узбережжя. В 1922 році призначений Першим командувачем військово-морського флоту Польської Республіки. У 1925—1939 році обіймав посаду начальника Військово-морського управління в міністерстві з військових питань у Варшаві. У 1931 році повторно (тепер вже польською владою) присвоєно звання контрадмірал. З початком Другої Світової війни, разом з міністерством військових справ, емігрує до Франції, а згодом — до Великої Британії. Разом з міністром оборони Владиславом Сікорським від імени Польщі підписує польсько-британську угоду. Був членом польського уряду у екзилі. З 1941 року — віцеадмірал. Після «звільнення» Польщі військами Радянського Союзу та встановлення там маріонеткового комуністичного режиму емігрував до Франції, жив у Парижі. У 1946 виїхав до Великої Британії. Помер у Лондоні 12 червня 1959 року. Похований на цвинтарі в Бромптоні. Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
