Світлана Кузьменко
Світлана Вакуловська, у шлюбі Грибінська, псевдонім: Кузьменко (нар. 19 вересня 1926 — пом. 15 вересня 2013) — українська поетеса, прозаїк, критик, перекладачка. Член ПЕН-клубу, Президії Об'єднання українських письменників «Слово» у Канаді. Член Національної спілки письменників України. З біографіїНародилася 19 вересня 1926[1][2] на Чернігівщині: батько — юрист, мати — освітянка. Жила на Полтавщині. У 15 років під час Другої світової війни потрапила до Австрії, згодом — до Німеччини, де в Регенсбурзі здобула середню освіту. У 1948 р. приїхала до Канади, де вчилася в Політехнічному університеті Раєрсона (тепер Університет Раєрсона в Торонто.[2] Згодом працювала в бібліотеці слов'янського відділу у Торонтському університеті, співпрацювала з газетою «Новий шлях» та журналом «Веселка». Студіювала літературу у вищій школі. Літературну творчість почала в Канаді. У 1997 р. приїздила в Україну. Відзначалася на конкурсах Українського літературного Фонду імені Івана Франка (1978, 1981), конкурсі імені Марусі Бек при Світовій федерації українських жіночих організацій. Чоловік: поет Борис Олександрів (Грибінський). ТворчістьПоетичну творчість розпочала у середині 70-х рр. Перші збірки її поезії: «Івасик та його абетка» (1974) та «Півникова пригода» (1981) — написані для дітей. С. Кузьменко автор поетичних збірок «Вічний проростень» (1981), «У сяйві променів» (1984), збірки оповідань «Новоталалаївські рефлексії»(1976), що вийшли у видавництві Спілки письменників «Слово» в Канаді. Авторка:
Окремі видання:
НагородаУ 2008 році стала лауреаткою Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Перспектива». Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia