Світлані Георгій Данилович
Георгій Данилович Світлані (справжні ім'я та прізвище — Григорій Піньковський; (3 лютого 1895 БіографіяГригорій Піньковський народився 3 лютого 1895 року в бідній селянській родині в селищі Свічківка Полтавської губернії. Батько віддав сина в п'ятирічному віці на виховання в школу юнг при Санкт-Петербурзькому Гвардійському екіпажі. Там за зразкову поведінку, старанність і успіхи в навчанні, а також за «ангельський голос» хлопчика визначили на літню службу на улюблену яхту Миколи II «Штандарт». У 1907—1908 роках плавав на «Штандарті» з імператорською родиною, був приставлений до спадкоємця престолу Олексія (якому було тоді три-чотири роки) для ігор, проводив багато часу в товаристві царських дітей. Історії Григорія Даниловича про царську сім'ю передавалися з вуст в уста. Актор не приховував свого минулого і дуже смішно згадував про те, як спадкоємець престолу Олексій не їв, не спав і не грався, якщо поруч не було юнги Гриньки Піньковського. Інтриги царського двору перервали спілкування селянського сина з Його Імператорською Високістю досить швидко, Гринька прослужив на «Штандарті» всього два роки. 1911 року Піньковський закінчив Школу юнг Гвардійського екіпажу, 1914 року — Імператорські курси диригентів, 1922 року — ГІТІС імені Луначарського (за рекомендацією В. Меєргольда). До революції Піньковський грав на скрипці в оркестрі, служив регентом, викладав танці, а 1918 року вийшов на драматичну сцену. У 1918—1919 роках він — актор Червоноармійського театру в Глазові Вятської губернії, в 1919—1920 роках — театру в Кірсанові Тамбовської губернії, в 1920—1923 роках — Московського театру Революційної сатири, 1-го Пересувного театру мініатюр, в 1923—1939 роках — Театру естради. У серпні 1925 року на гастролях у Швеції отримав лист від дружини про народження доньки Світлани (8 серпня 1925 — 5 листопада 2023). Відтоді актор узяв псевдонім «Свєтлані». Помер 20 березня 1983 року в Москві на 89-му році життя, похований у Москві на Ваганьківському цвинтарі (діл. № 16), поряд з дружиною[1][2]. Родина
КіноЗйомки в першому ж фільмі — «Діло Артамонових» — збіглися з першим днем німецько-радянської війни. Георгій Світлані виїхав з кіностудією в евакуацію і продовжував зніматися. Його хоча б по разу запросили багато радянських режисерів, але більше за інших кликав Григорія Даниловича Леонід Гайдай. У «Кавказькій полонянці», наприклад, Світлані навіть немає в титрах, але епізод із ним пам'ятають усі. Боягуз, Бовдур і Бувалий підходять до пивної бочки і починають передавати один одному кухоль пива, причому герой Віцина за інерцією пхає його далі — п'яному дідусеві, що виходить із кущів… Головну роль Георгій Світлані зіграв лише один раз — у фільмі «Спорт, спорт, спорт». Його легендарний масажист упродовж усієї картини розповідає неймовірні байки і є стрижнем усієї документально-ігрової оповіді. В останньому фільмі, де він знявся, «ТАРС уповноважений заявити...», до нього звертаються майже за власним ім'ям та по батькові, Георгій Данилович, хоча в літературному першоджерелі його персонаж зветься Ігнатієм Васильовичем. Пам'ятьУ 2015 році вийшов документальний фільм «Товариш його високості» (автор сценарію та режисер — Сергій Капков), присвячений долі Георгія Світлані. Фільмографія
Озвучування мультфільмівБібліографія
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
