Себастьян Любомирський (пом. 1558)

Себастьян Любомирський
пол. Sebastian Lubomirski
Народився	16 століття
Помер	18 квітня 1558[1]
Поховання	Сянок
Країна	Королівство Польське
Посада	підстолій великий коронний[1], стольник краківськийd, староста сяноцькийd і стольник великий коронний
Рід	Любомирські
Батько	Фелікс Любомирський
Брати, сестри	Станіслав Любомирський
Медіафайли у Вікісховищі

Себастьян Любомирський гербу Шренява (нар. поч. XVI ст. — пом. 18 квітня 1558) — польський шляхтич з роду Любомирських, урядник двірський і земський Речі Посполитої.

Себастьян Любомирський народився на початку XVI століття, був третім сином Фелікса Любомирського і Беати Явецької Чорної.

Вперше згадується у документах 1526 року — тоді він займав посаду державного нотаріуса у краківського чиновника Якуба Ерцішевського^[2]. 1533 року разом із братами придбав Сулув^[3].

Перед 1539 роком він став королівським придворним. Очевидно, певний час був із братом Вавринцем в Угорщині, при дворі королеви Ізабелли Ягеллонки. Від 1544 року Себастьян перебував при дворі Сигізмунда II Августа^[4]. Займав різні двірські та земські уряди: підстолія коронного (1550-1558), стольника надвірного коронного (1551)^[3], старости сяноцького (1553-1558), стольника краківського (1557-1558).

Себастьян Любомирський був найбагатшим представником свого роду в середині XVI століття^[5]. 1550 року отримав 100 гривень із жуп Велицьких^[3]. 1551 року отримав від короля 140 флоринів на рік із жуп Бохенських. Від чоловіка сестри Анни, Павла Мрука, Себастьяну перейшли маєтки Сецеховиці, частини сіл Недомиці та Ґлюв^[2].

Завдяки вищевказаним доходам, 1557 року він зміг заснувати приватне містечко Пшиленк^[3]. Як староста, він видавав локаційні документи на терені сяноцькому, наприклад для сіл Прелуки (23 січня 1557), Манів (1554)^[6].

Помер 18 квітня 1558 року, був похований у костелі Св. Архангела Михаїла в Сяноку (тепер не існує). На його могилі був створений ренесансний надгробок з лицарським рельєфом, який після перенесення знаходиться у правому приділі сучасного костелу Преображення Господнього цього міста. На цьому надгробку була наступна епітафія^[7]:

лат.

Себастьян Любомирський, імовірно, був безпотомним, адже всі маєтності одідичив його племінник — повний тезко Себастьян Любомирський (бл. 1546—1613)^[8].

• Adam Fastnacht, Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340—1650, 1962.
• Genealogia: studia i materiały historyczne, Tomy 4-6, 1994, s.32.
• Edward Zając, Kościół Przemienienia Pańskiego w Sanoku, Sanok 1997.
• Stefan Stefański, Epitafium Sebastiana Lubomirskiego w Kościele Farnym w Sanoku, Sanok, Wydaw. Bogumił Szczupak, 1992. — 24 s.: fot.,
• Kazimierz Przyboś, Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005.
• Agnieszka Korn, Dzieje nagrobka Sebastiana Lubomirskiego w; Studia Epigraficzne, J. Zdrenka (red.), Zielona Góra 2008, t. 3.
• Adam Boniecki, Herbarz polski. T. 15: Liwscy — Łopuscy. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1912.