Севастянов Борис Олександрович

Севастянов Борис Олександрович
Севастянов Борис Олександрович
	Зображення
Основна інформація
Дата народження	1 квітня 1983 (42 роки)
Місце народження	Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Професія	композитор, аранжувальник
Освіта	Харківське музичне училище імені Бориса Лятошинського
Жанри	академічна та популярна музика
Magnum opus	«Это, детка, рашизм», «Гради»
Нагороди	Ювілейна медаль «25 років незалежності України» Молода людина року (Харків — 2003), Стипендіат Обласного фонду підтримки молодих талантів (2003)
bsevastyanovmusic.com

Борис Олександрович Севастьянов (1 квітня 1983, Харків, Українська РСР, СРСР) — український композитор і аранжувальник, співак, письменник, волонтер, громадський діяч.

Відомий передусім своїми хітами «Это, детка, рашизм», «Гради», «Забери меня, мама» та іншими, до написання яких спонукав Російсько-український військовий конфлікт 2014 року.

Життєпис

Почав писати музику з раннього дитинства. Навчався в Харківському ліцеї мистецтв, а також середніх школах № 111 та № 152. З дитинства вивчав композицію та гру на фортепіано.

У 2003 році закінчив Харківське музичне училище (спеціальність «Теорія музики», по композиції — клас В. М. Птушкіна).

У 2008 закінчив Харківський державний університет мистецтв імені Івана Котляревського (консерваторію) за спеціальністю «Композиції» (клас В. М. Золотухіна).

У 2010—2012 роках працював аранжувальником духового оркестру НЮАУ імені Ярослава Мудрого.

У 2012—2015 роках співпрацював як аранжувальник із симфонічним оркестром «Віртуози Слобожанщини».

З літа 2014 року регулярно їздить до зони проведення АТО як волонтер та автор-виконавець, дав близько 600 концертів для військових та цивільних. Бере участь у багатьох благодійних концертах і фестивалях. Автор музики до пісні «Молитва» (авторка віршованого тексту — Дзвінка Торохтушко), яка вважається неофіційним гімном сучасних військових капеланів^[2]^[3].

У вересні 2017 року видав повість «Мóнах», події якої відбуваються в зоні АТО та сучасному Харкові^[4].

У 2020 році оркестр НАОНІ виконав інструментальний твір Бориса «Ранковий дощ»^[5].

У травні 2021 року в Харкові відбулася прем'єра мюзиклу «Хроніки Нарнії. Таємниця пасхального коду» на музику Бориса.

У вересні 2023 року в Київській опері був поставлений мюзикл «Піноккія», який отримав переважно позитивні відгуки^[6], а також відзначений театральною премією Київська пектораль^[7].

Серед творів фортепіанний і альтовий концерти, симфонія, інструментальні і вокальні твори. Неодноразово виступав як піаніст-виконавець власних творів. Автор музики до документальних і художніх фільмів (Україна, Росія, Німеччина, США), серіалів, комп'ютерних ігор, автор пісень і аранжувань. Записав спільні пісні з гуртами TaRUTA, Гайдамаки, П@п@ Карло, зі співаком Іваном Ганзерою, поетом Дмитром Лазуткіним.

Автор гімну фанатів ФК «Металіст» (Харків) «Ми фанати „Металіста“».

Організатор онлайн-школи композиції і аранжування^[8].

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України»^[9].

Дружина — віолончелістка Юлія Севастьянова. Донька — Дана, 2016 року народження.

Цікаві факти

За публікацію в соцмережах пісні Бориса Севастьянова «Это, детка, рашизм» в Росії засуджено кілька громадян^[10].

Пісні «Забери меня, мама» та «Магадан» внесені до списку екстремістських матеріалів Мін'юсту РФ під номерами 4888 та 4889^[11].

Список творів

Концерт для фортепіано з оркестром (2003)
Концерт для альта з оркестром (2005)
Симфонія (2007—2008)
Струнний квартет (2006)
Соната для альту і фортепіано (2003)
Варіації для фортепіано (2005) та інші.

Музика до фільмів

«Камчатка. Красивое по Настоящему» (2008, Росія) — документальний
«Кемерово. Борьба за мечту» (2008, Росія) — документальний^[12]
«Гришка» (2008, Німеччина/Польща/Україна) — документальний^[13]
«The Lunch Box» (2009, США-Словаччина) — премія «Оскар» в номінації «Ігровий студентський фільм» (2010, бронза)^[14]
«Случайный свидетель» (2011, Росія) — серіал
«Город, в котором никто не выходит» (2013, Україна) — короткий метр^[15]
«Немного не в себе» (2011, Росія) — серіал
«Холодний Яр. Воля України – або смерть!» (2014, Україна) — документальний^[16]
«Glory of dishonour» (2017, Україна) — документальний^[17]
«Дроніни мандрони» (2020, Україна)