Сегета́льні росли́ни (англ.segetal plants, від лат.segetalis — «той, що росте серед хлібів») — рослини, які пристосовані до умов оранки та спільного зростання з культурними рослинами[1]. Найпоширенішими сегетальними видами в агроценозах України є мишій зелений, мишій сизий, лобода біла, плоскуха звичайна, щириця загнута, гірчиця польова тощо[2]. Сегетальні види формують травостій в агроценозах, який слугує місцем для розмноження й виведення потомства диким тваринам та птахам, урізноманітнює їхню харчову базу, створює мікроклімат, який необхідний для безхребетних тварин тощо[3]. Водночас сегетальні рослини знижують продуктивність сільськогосподарських культур через конкуренцію з ними за воду, світло та поживні речовини, а також вони є резерватами збудників інфекційних захворювань цих культур[4][5][6][7].
Примітки
↑СЕГЕТАЛЬНІ РОСЛИНИ // Словник-довідник з агроекології і природокористування / За науковою редакцією О.І. Фурдичка. — Київ : ТОВ "ДІА", 2012. — С. 196. — ISBN 978-966-8311-89-5.
