Сейсмічність ФінляндіїСейсмічність Фінляндії — характеризується помірною (пасивною) інтенсивністю, відповідно в межах території країни не спостерігаються досить часті та потужні землетруси. Загальна характеристикаЗа характером сейсмічності територія Фінляндії належить до пасивних континентальних окраїн. Головну тектонічну роль відіграє Балтійський кристалічний щит, що має блокову будову і який охоплює велику площу Скандинавського і Кольського півостровів, Фінляндію і Карелію. Він протистоїть руху літосферних плит на північ у результаті субдукції Африканської плити під Європейську. По краях щита існують численні розломи, з якими пов'язані мілкофокусні землетруси, Епіцентри яких утворюють сейсмічний пояс уздовж північних берегів Скандинавського півострова. Виділяється сейсмічна розломна зона вздовж північного берега Балтійського моря і Ботнічної затоки, з продовженням до Кандалакської губи Кольського півострова. Землетруси у минулі століттяУ XX ст. у Фінляндії було зафіксовано декілька відчутних землетрусів, в тому числі:
Землетруси XXI століття202222 липня 2022 року, о 07:03 (за місцевим часом), у Фінляндії стався відносно сильний (шкалою інтенсивності МSK-64) землетрус. За даними Інституту сейсмології Гельсінського університету, епіцентр землетрусу знаходився поблизу Гетти, муніципального центру Енонтекійо в Лапландії[1]. 20242 травня 2024 року, близько 06:00 (за місцевим часом), у центральній частині Фінляндії стався ледве відчутний (за шкалою інтенсивності МSK-64) землетрус. В Інституті сейсмології Гельсінського університету повідомили, що підземні поштовхи магнітудою 2 бали за шкалою Ріхтера сталися в Куусамо, що розташований у центрально-східній частині країни біля кордону з Росією[2]. Див. такожПриміткиДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia