Селямет Кипчацький

Селямет Кипчацький
Ім'я при народженні:Селямет мурза Кипчацький
Релігія:іслам сунітського толку, ханафітський мазхаб
Титулування:таврійський кадіаскер, в.о. муфтія з 1916, тимчасовий муфтій Криму з 1919
Період:грудень 1916 - червень 1917 (фактично 25 березня), серпень 1919- листопад 1920
Дата смерті:не раніше 1920 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Російська імперія
 Південь Росії Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчителі:
Список
  • А. Карашайский
Послідовники:

Селямет мурза Кипчацький (пом. не раніше 1920 р.) — таврійський кадіаскер, заступник посади муфтія Криму (грудень 1916). Глава духовного правління та тимчасовий муфтій Криму (серпень 1919).

Біографія

Походив із дворян Таврійської губернії із старовинного роду кримських мурз Кипчацьких. Великий таврійський землевласник. Закінчив Самарську класичну гімназію та Єлисаветградське кавалерійське училище. Служив офіцером у Кримському кінному полку. З 1901 року перебуває в запасі[1][2].

Почесними піклувальниками Сімферопольської татарської вчительської школи були кримськотатарські дворяни: губернський секретар Мемет Мурза Карашайський, депутат Держдуми, меценат, полковник Ісмаїл Муфтізаде (з 1891 по 1903 рік), надвірний радник і меценат Саїд-бей Булгаков, корнет запасу Селямет мурза Кипчацький[3].

З грудня 1916 обраний кадіаскером Криму та заступником вакантної посади муфтія, перемігши другого кандидата мулу Сеферша-Мурзу Карашайського[4]. Ця духовна посада вперше заміщалася з 1883 року[5].

Уже 17 березня 1917 року в листі до таврійського губернського комісара він писав: «Не будучи наділеним шляхом вільних виборів довірою моїх одновірців і водночас пройнятий свідомістю високої важливості проголошених Тимчасовим урядом засад нового державного й суспільного устрою, я вважаю своїм моральним обов'язком скласти з себе посаду Таврійського магометанського кадіаскера, покладену на мене старим урядом, про що маю честь заявити Вам, пане комісаре, для належного з Вашого боку розпорядження». У листі від 3 червня 1917 року на ім'я таврійського губернського комісара повідомлялося: «Внаслідок відношення від 12 квітня цього року за № 13 Департамент духовних справ повідомляє <… > що Таврійський кадіаскер Селямет мурза Кипчацький указом Тимчасового уряду, звільняється з займаної посади».[4]

У березні пройшов I Всекримський мусульманський з'їзд, на якому було засновано Тимчасовий Кримсько-Мусульманський виконавчий комітет (Мусвиконком), головою якого було обрано Номана Челебіджіхана. Одночасно він став першим муфтієм (тимчасовим) мусульман Криму, який не призначався Міністром внутрішніх справ, а був обраний шляхом голосування делегатів[4].

Під час зайняття Криму військами Збройних сил Півдня Росії 9 серпня за старим стилем 1919 року генерал Микола Шиллінг видав наказ про розпуск кримськотатарської Директорії та відновлення Таврійського магометанського духовного правління. З серпня 1919 року Селямет мурза Кипчацький — глава духовного правління та тимчасовий муфтій Криму[6][7].

Емігрував разом із Білою армією[4].

Примітки

  1. Николай II (1901-10-XX). Высочайшие приказы, текстовая версия, 1901, октябрь. Сайт Офицеры РИА ria1914.info (рос.). Процитовано 8 липня 2024.
  2. Щеголев П. Е. Указатель имён // Падение царского режима. Сборник документов из материалов Чрезвычайной следственной комиссии Временного правительства (Т. 1—7). — М. : Гос. изд-во, 1924—1927. — Т. 7.
  3. Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. — Симферополь–Белгород : «КОНСТАНТА», 2018. — С. 129—130. — ISBN 978-5-906952-68-4. Архівовано з джерела 31 березня 2022
  4. а б в г Бойцова Е. В., Ганкевич В. Ю., Муратова Э. С., Хайрединова 3. 3. Ислам в Крыму: Очерки истории функционирования мусульманских институтов. — Симферополь : Элиньо, 2009. — С. 192—195.
  5. Щеголев П. Е. Падение царского режима. Сборник документов из материалов Чрезвычайной следственной комиссии Временного правительства (Т. 1—7). — М. : Гос. изд-во, 1924—1927. — Т. 7. — С. 458.
  6. Сергей Громенко. 100 лет без примирения: Крым и революция. Деникинщина // Крым.Реалии. — 2021. — Число 13. — Август. Архівовано з джерела 24 жовтня 2022.
  7. 100 років без примирення: Крим і революція. Денікінщина. Крым.Реалии (укр.). 15 серпня 2021. Процитовано 8 липня 2025.

Література

  • Щеголев П. Е. Указатель имён // Падение царского режима. Сборник документов из материалов Чрезвычайной следственной комиссии Временного правительства (Т. 1—7). — М. : Гос. изд-во, 1924—1927. — Т. 7.
  • Бойцова Е. В., Ганкевич В. Ю., Муратова Э. С., Хайрединова 3. 3. Ислам в Крыму: Очерки истории функционирования мусульманских институтов. — Симферополь : Элиньо, 2009. — С. 192—195.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya