Семашко Микола Олександрович (шляхтич)

Семашко Микола Олександрович
Помер	не раніше 26 грудня 1617 і не пізніше 22 січня 1618
Поховання	Кафедральний костел Святих Петра і Павла[1]
Країна	Річ Посполита
Посада	луцький староста[1], брацлавський каштелян[2] і Q66009208?[3]
Рід	Семашки
Батько	Семашко Олександр Богданович
У шлюбі з	Q130284281? і Q133829833?[4]
Діти	Q121092535?

Микола Олександрович Семашко гербу Лебідь (пом. 1618) — руський шляхтич, урядник Речі Посполитої. Дідич Губкова.

Батько — Олександр — володимирський підкоморій, брацлавський каштелян, луцький староста, першим перейшов з православ'я на католицтво. Мати — дружина батька Анастасія Волович. Сестра Варавара (Барбара) — дружина Адама Боговитина

Микола Семашко посідав уряди — брацлавського каштеляна, луцького старости, луцького ключника. Якийсь час володів м. Острожець, який продав у 1602 році Янові Кашевському (Кошовському).^[5] Був набожним, прихильно ставився до єзуїтів.

Помер у молодому віці, був похований у Луцькому костелі ордену.^[6]

Перша дружина — Анастасія Малинська. Відомі діти:

• Катерина — дружина берестейського воєводи Остафія Тишкевича
• Марина^[7] (Маріанна, пом. 1632) — дружина червоногородського старости Станіслава Даниловича.

Друга дружина — Ізабелла Уханська, донька белзького воєводи Павела Уханського, доброчинниця Луцького колегіуму єзуїтів,^[8] дорослих дітей не мали.

• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 80—81. (пол.)
• Hubków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 198. (пол.) — S. 198—200. (пол.)

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.