Семенік Оксана Олексіївна
Оксана Олексіївна Семенік (нар. Київ) — українська історикиня мистецтва, журналістка та громадська діячка. Відома завдяки ініціативі з «деколонізації» українського мистецтва у світових музеях та популяризацією творчості українських художників. ЖиттєписВідвідувала гурток юнацької журналістики «Юн-Прес» при Київському палаці дітей та юнацтва[1]. Після закінчення Київського національного університету імені Тараса Шевченка здобула фах перекладача з іспанської мови, а історію мистецтва студіювала на історичному факультеті КНУ ім. Тараса Шевченка та Ратґерському університеті (Нью-Джерсі, США). У 2022 році під час навчання в США проходила стажування в Zimmerli Museum[2][3][4][5][6]. У 2023 році була стипендіатом-нерезидентом Munk School при Торонтського університету[3]. Від 2024 року вона є дослідницею Українського музею в Нью Йорку[7]. Діяльна в журналістиці, публікувала статті для різних видань про культуру та мистецтво[3], серед яких «Українська правда», «Лівий берег»[8], «Korydor», «Vogue Ukraine»[4], «Читомо»[9]. ДіяльністьЗаймається дослідженням українського мистецтва XX століття та Чорнобильської катастрофи в мистецтві[2][10]. Виступила співкуратором двох виставок «Colori Splenti» (2024, Мілан, Італія; спільно з Ілоною Демченко) та «Village to Modern» (2025, Український музей, Нью Йорк, спільно з Пітером Дорошенко). Співавторка книг «Telegraf. Воля» (2023), «Алла Горська», «Олександра Екстер. Сцена — це світ» (обидві — 2024), «Татлін: Київ», «Селянське — модерне» (обидві — 2025)[11], каталогу «Марія Примаченко. Слава Україні» (2023). Оксана Семенік з листопада 2023 року є авторкою та ведучою радіопрограми «Українське мистецтво в іменах» на «Радіо Культура», в якій вона розповідає про життя та творчість видатних українських митців. Її діяльність зосереджена на популяризації української культури та боротьбі з російським культурним імперіалізмом[3][4][10][12]. У липні 2024 року на згаданому радіо вона запустила подкаст «Наше мистецтво»[13][14]. Найбільшу популярність їй принесла кампанія з «деколонізації» українського мистецтва у світових музейних колекціях. Вона її ініціювала у 2022 році. Ця кампанія мала на меті домогтися від міжнародних музеїв перейменування робіт українських художників, які тривалий час були підписані як «російські». Основним майданчиком для комунікації став її англомовний Twitter-акаунт «Ukrainian Art History», на якому вона постила історичні та біографічні довідки про українських митців[2][3][5][6][10][14][15]. За її дописами стежить американський історик Тімоті Снайдер[13][15]. Спільно з Олександрою Ковальчук з Одеського художнього музею, культурологом Маріам Найєм вона домоглася того, щоб кілька провідних музеїв світу виправили підписи під картинами, зокрема[6][14][16][17][18]:
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
