Сем Касселл
Семюел Джеймс Касселл (старший) (англ. Samuel James Cassell Sr., нар. 18 листопада 1969, Балтимор, Мериленд, США) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиції розігруючого захисника за низку команд НБА. Триразовий чемпіон НБА. Згодом — баскетбольний тренер. З 2020 року працює асистентом головного тренера команди «Філадельфія Севенті-Сіксерс». Ігрова кар'єраНа університетському рівні грав за команду Флорида Стейт (1991–1993). Разом з Бобом Сурою сформував найрезультативніший дует в лізі. Разом з командою дійшли до чвертьфіналу турніру NCAA, де програли Кентакі Вайлдкетс. 1993 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 24-м номером командою «Х'юстон Рокетс». Виходячи в основному на заміну замість Кенні Сміта, заробив репутацію гравця останніх секунд, через що його часто залишали в четвертій чверті для вирішального кидка.[1] Допоміг команді двічі стати чемпіоном НБА у перші два роки своєї кар'єри. ![]() 1996 року разом з Робертом Оррі, Чакі Брауном та Марком Браянтом перейшов до «Фінікс Санз» в обмін на Чарльза Барклі. У команді конфліктував з головним тренером Коттоном Фітцсіммонсом, якого через незадовільні результати невдовзі звільнили.[2] Під керівництвом нового головного тренера Денні Ейнджа гра команди налагодилась, а сам Касселл став її найрезультативнішим гравцем з 14,8 очка за гру.[3] Однак Ейндж бачив у своїй команді іншого стартового розігруючого, тому в грудні того ж року разом з Майклом Фінлі та Ей Сі Гріном перейшов до «Даллас Маверікс» в обмін на Джейсона Кідда, Тоні Думаса та Лорена Маєра. Наступною командою в кар'єрі гравця була «Нью-Джерсі Нетс», куди він перейшов після 16-ти зіграних матчів за «Даллас». З 1999 по 2003 рік грав у складі «Мілвокі Бакс». Там під керівництвом головного тренера Джорджа Карла сформував так звану «Велику трійку» ("Big 3"), куди крім нього увійшли Рей Аллен та Гленн Робінсон.[4] 3 березня 2001 року у матчі проти «Чикаго Буллз» набрав 40 очок, що стало найкращим показником у його кар'єрі. Того року дійшов з командою до фіналу Східної конференції, програвши там «Філадельфія Севенті-Сіксерс» . 2003 року разом з Ервіном Джонсоном перейшов до «Міннесота Тімбервулвз» в обмін на Джо Сміта, Ентоні Пілера та право вибору на драфті.[5] У складі команди з Міннеаполіса провів наступні 2 сезони своєї кар'єри, перший з яких був найкращим у його кар'єрі. Взимку 2004 взяв участь у матчі всіх зірок. Разом з Латреллом Спрюеллом та Кевіном Гарнеттом сформували тріо, яке вважалось найсильнішим у лізі на той момент.[6] Допоміг команді дійти до фіналу Західної конференції, двічі набираючи 40 очок протягом плей-оф, що було найвищим показником для франшизи.[7][8] Фінал конференції «Міннесота», щоправда, програла «Лос-Анджелес Лейкерс». Наступною командою в кар'єрі гравця була «Лос-Анджелес Кліпперс», куди разом з драфт-піком був обміняний на Марко Ярича та Лайонела Чалмерса. Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Бостон Селтікс», до складу якої він приєднався у березні 2008 року і за яку відіграв решту сезону, втретє ставши чемпіоном НБА. Статистика виступів в НБА
Регулярний сезон
Плей-оф
Тренерська робота![]() 2009 року розпочав тренерську кар'єру, ставши асистентом головного тренера команди «Вашингтон Візардс» Фліпа Сондерса, в якій пропрацював до 2014 року.[9] 2014 року був призначений асистентом Дока Ріверса, головного тренера команди «Лос-Анджелес Кліпперс», з якою пропрацював шість років.[10] 2020 року почав працювати асистентом в тренерському штабі у «Філадельфії», куди перейшов звільнений з «Кліпперс» Ріверс. Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia