Вальдсгутська війна (1468 р.) між Швейцарською конфедерацією та герцогом Сигізмундом завершилася 27 серпня 1468 року мирним договором, за яким до 24 червня 1469 року він мав виплатити військову контрибуцію в розмірі 10 000 гульденів. Швейцарці отримали під заставу Вальдсгут та передньоавстрійський Шварцвальд як гарантію виконання умов договору.[1] Оскільки ерцгерцог уже був по вуха в боргах, він не міг сам зібрати військову контрибуцію і передав управління Передньою Австрією та скликання ландтагу маркграфу Бадена Карлу I. Ландтаг зібрався в Ноєнбурзі 15 березня 1469 року та ухвалив стягнення податку на майно в розмірі 1 % і попередню позику для своєчасної виплати воєнного боргу.[2] Водночас Сигізмунд розглядав й інші варіанти.
Він досі не був готовий остаточно поступитися раніше завойованими землями Габсбургів у Швейцарії[3] та звертався по підтримку до французького короля Людовіка XI, однак отримав відмову. Двоюрідний брат Сигізмунда — імператор Священної Римської імперії та герцог Австрії й Штирії Фрідріх III — був зайнятий війною з турками та придушенням повстання Баумкірхера в Штирії, а імперські князі не побачили підстав втручатися в суперечки за інтереси Габсбургів.[4] Ерцгерцог знайшов союзника в особі герцога Бургундії Карла Сміливого, який прагнув об'єднати свої північні й південні володіння[5] в єдину державу в самому серці Європи.
Умови
За оборонний союз і позику в 50 000 гульденів[6] Сигізмунд заклав більшу частину своїх володінь у Передній Австрії — у Брайсгау та Верхньому Ельзасі. Проте чимало територій і прав уже були передані в заставу третім особам, які мали право викупу, і Карл отримував першочергову можливість викупити їх. Сигізмунд зберіг за собою право викупу цих земель у Карла, за умови сплати всіх витрат, пов'язаних із викупом у третіх осіб. Оскільки фінансові труднощі Габсбургів були добре відомі, очікувалося, що Карл підвищить суму застави до розрахункового максимуму в 180 000 гульденів і таким чином остаточно приєднає ці області до Бургундської імперії. Зокрема, герцогові Карлу були передані такі території та права:
Брайзах та сеньйорія Танн спершу не входили до закладених земель. Проте коли ерцгерцог не зміг своєчасно виплатити швейцарцям воєнну контрибуцію в розмірі 10 000 гульденів, він звернувся до Карла по аванс і заклав йому згадані володіння.[7]
Договір, укладений латинською мовою, складається з низки супутніх документів, крім безпосередньої угоди від 9 травня 1469 року.
Наслідки
Договір відкрив Бургундії вихід до Рейну та зробив Карла Сміливого безпосереднім сусідом Швейцарської конфедерації. Управління цими землями доручили ландфогту Петеру фон Гагенбаху, чия економічна політика згодом спричинила повстання ельзаських міст і міст-союзників Швейцарії.
Людовик XI невтомно плів інтриги проти свого васала Карла Сміливого і зрештою об'єднав проти нього ельзаські міста, швейцарців та герцога ЛотарингіїРене II. Подальші Бургундські війни та тривале військове протистояння завершилися битвою під Ерікуром 13 листопада 1474 р. — першою великою поразкою загонів Карла Сміливого, що запустило процес занепаду герцогства Бургундського на користь короля Франції Людовика XI (див. Арраський договір).
Примітки
↑Anton Philipp von Segesser (Bearbeiter): Amtliche Sammlung der ältern eidgenoessischen Abschiede, Band 2 Die eidgenössischen Abschiede aus dem Zeitraume von 1421 bis 1477, Meyer, Luzern 1863, Nr. 44, S. 903 (online bei der UB Düsseldorf)
↑Joseph Bader: Der Neuenburger Landtag von 1469. In. Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins, Band 12 (1861), S. 467, insbesondere S. 467 Google-Digitalisat
↑ Вальдсгутська війна практично не спричинила жодних територіальних втрат.
↑Franz Quarthal: Vorderösterreich. In: Hansmartin Schwarzmaier in Verbindung mit anderen (Hrsg.): Handbuch der baden-württembergischen Geschichte. Im Auftrag der Kommission für geschichtliche Landeskunde herausgegeben. Ernst Klett Verlag für Wissen und Bildung GmbH, Stuttgart 1992, ISBN 3-608-91467-6., 1. Band 2. Teil, S. 644
↑Richard Vaughan, Charles the Bold: The Last Valois Duke of Burgundy (Boydell, 1973), pp. 86-89, 261.
Heinrich Witte: Zur Geschichte der Entstehung der Burgunderkriege.Cap. II. Der Vertrag von St. Omer. S. 5– Digitalisat der UB Düsseldorf
Heinrich Witte: Zur Geschichte der burgundischen Herrschaft am Oberrhein in den Jahren 1469 – Anfang 1473. In: Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins, Band 40/NF 1 (1886), S. 134 im Internet Archive
Xavier Mossmann (Herausgeber): Cartulaire de Mulhouse. Band 3, Nr. 1375 vom 10. Juli 1469, S. 352–353 im Internet Archive
Joseph Chmel: Monumenta Habsburgica: Sammlung von Actenstücken und Briefen zur Geschichte des Hauses Habsburg in dem Zeitraume von 1473 bis 1576. Erste Abtheilung: Das Zeitalter Maximilian’s I. - Erster Band, Wien 1854, S. 3–8 Google-Digitalisat
Joseph Chmel: Monumenta Habsburgica: Sammlung von Actenstücken und Briefen zur Geschichte des Hauses Habsburg in dem Zeitraume von 1473 bis 1576. Erste Abtheilung: Das Zeitalter Maximilian’s I. - Zweiter Band, Wien 1855, S. 131–135 Google-Digitalisat
Joseph Chmel (Herausgeber): Fontes rerum Austriacarum. Diplomataria et Acta, 2. Band, 1850 : Urkunden, Briefe und Actenstücke zur Geschichte der Habsburgischen Fürsten K. Ladislaus Posth., Erzherzog Albrecht VI. und Herzog Siegmund von Österreich : aus den Jahren 1443–1473; aus Originalen oder gleichzeitigen Abschriften. S. 229–242 Internet Archive
Joseph Chmel (Herausgeber): Fontes rerum Austriacarum, Zweite Abtheilung, Diplomataria et acta. , II. Band Diplomatarium Habsburgense Seculi XV., S. 229–242 Google-Digitalisat
Joseph Bader: Der Neuenburger Landtag von 1469. In. Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins, Band 12 (1861), S. 465–481, insbesondere S. 467 Google-Digitalisat
Johannes Knebel, Karl Buxtorf-Falkeisen (Herausgeber): Chronik des Kaplans Johannes Knebel aus den Zeiten des Burgunderkriegs, Erste Abtheilung, 1473–1475
Johann Caspar Zellweger: Urkundliche Beleuchtung der Verpfändung einiger Landschaften des Herzogs Siegmund von Östreich an Herzog Karl von Burgund und historische Reise-Notizen. In: Schweizerisches Museum für historische Wissenschaften (1838), S. 103–123; hier S. 112 ff. Digitalisat der BSB München
Louis Stouff: La Description de plusieurs Forteresses et Seigneuries de Charles le Teméraire en Alsace et dans la Haute Vallée du Rhin, Larose Èditeur, Paris, 1902, S. 60ff; insbesondere S. 74ff Digitalisat bei gallica
Louis Stouff: Origines de l'annexion de la Haute-Alsace à la Bourgogne en 1469Internet Archive und Vertrag
Ch. Nerlinger: Pierre de Hagenbach et la domination bourgiugnonne en Alsace (1469–1474), Nancy 1890 Internet Archive
Hermann Heimpel: Burgund am Rhein und auf dem Schwarzwald : aus der Geschichte Karls des Kühnen. In: Genius, Band 2 (1949), Heft 1, S. 19–44 PDF bei MGH - Opac
Otto Cartellieri: Zum Vertrage von St. Omer. Die Schweiz und der Oberrhein. In: Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins Bd. 81 / NF 42 (1929) S. 629–636
Max A. Meier: Der Friede von Waldshut und die Politik am Oberrhein bis zum Vertrag von St. Omer. In Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins, Band 90, 1937, S. 321–384.
Hildburg Brauer-Gramm: Der Landvogt Peter von Hagenbach – Die burgundische Herrschaft am Oberrhein 1469–1474. (= Göttinger Bausteine zur Geschichtswissenschaft. Band 27). Musterschmidt, Göttingen 1957.
Gustav Tobler (Hrsg.): Die Berner Chronik des Diebold Schilling. 1468-1484. Erster Band. Bern 1897, S. 91–92 (online bei der UB Bern).
