Сен-Жиль-дю-Мене

Сен-Жиль-дю-Мене; Saint-Gilles-du-Mené
Країна	Франція
Регіон	Бретань
Департамент	Кот-д'Армор
Округ	Дінан
Кантон	Колліне
Код INSEE	22292
Поштові індекси	22330
Координати	48°14′55″ пн. ш. 2°32′49″ зх. д.H G O
Висота	150 - 297 м.н.р.м.
Площа	12,92 км²
Населення	474 (2011-01-01)
Густота	36,69 ос./км²
Розміщення
Влада
Мер; Мандат	Martine Pélan; 2014-2020
	[1] Офіційна сторінка]

Сен-Жиль-дю-Мене́, Сен-Жіль-дю-Мене (фр. Saint-Gilles-du-Mené) — колишній муніципалітет у Франції, у регіоні Бретань, департамент Кот-д'Армор. Населення — 474 осіб (2011)^[1].

Муніципалітет був розташований на відстані^[2] близько 370 км на захід від Парижа, 70 км на захід від Ренна, 34 км на південний схід від Сен-Бріє.

Історія

1 січня 2016 року Сен-Жиль-дю-Мене, Колліне, Ле-Гуре, Лангурла, Плессала, Сен-Гуено i Сен-Жакю-дю-Мене було об'єднано в новий муніципалітет Ле-Мене.

Демографія

Динаміка населення (INSEE ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)^[3]:

Стать

Всього

До 15 років

15-24

25-44

45-64

65-85

Понад 85

Чоловіки

229

41

16

74

53

45

0

Жінки

241

32

34

44

36

83

12

Статево-вікова піраміда
Чоловіки	Вік	Жінки
0	85 +	12
12	80-84	12
4	75-79	25
21	70-74	17
8	65-69	29
12	60-64	4
21	55-59	12
8	50-54	12
12	45-49	8
8	40-44	12
33	35-39	12
21	30-34	8
12	25-29	12
8	20-24	17
8	15-20	17
12	10-14	8
12	5-9	12
17	0-4	12

Економіка

2010 року серед 274 осіб працездатного віку (15—64 років) 200 були активними, 74 — неактивними (показник активності 73,0%, у 1999 році було 66,5%). З 200 активних мешканців працювало 186 осіб (111 чоловіків та 75 жінок), безробітними було 14 (6 чоловіків та 8 жінок). Серед 74 неактивних 23 особи були учнями чи студентами, 33 — пенсіонерами, 18 були неактивними з інших причин^[4].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 220 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 476,0 особи, медіана доходів виносила 15 005,5 євро на одного особоспоживача^[5]

Посилання

Див. також

Список муніципалітетів департаменту Кот-д'Армор

Примітки

↑ Кількість населення у 2011 році. INSEE. Процитовано 28 вересня 2014.(фр.)
↑ Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
↑ Population selon le sexe et l'âge...2006 [Населення за статтю та віком...2006] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2011.
↑ Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.) . INSEE. Процитовано 15 листопада 2013. (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
↑ Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.) . INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.

[dem1-1] Кількість населення у 2011 році. INSEE. Процитовано 28 вересня 2014.(фр.)

[2] Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів

[3] Population selon le sexe et l'âge...2006 [Населення за статтю та віком...2006] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2011.

[4] Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.) . INSEE. Процитовано 15 листопада 2013. (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)

[5] Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.) . INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]