Серафим (Аретинський)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2022)

Архієпископ Серафим
Єпископ Чигиринський, вікарій Київської єпархії
10 січня 1860 — 4 січня 1865
Попередник:	Антоній (Амфітеатров)
Наступник:	Порфирій (Успенський)
Альма-матер:	Київська духовна академія
Науковий ступінь:	магістр богослов'яd
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Олександр Миколайович Аретинський
Народження:	3 (15) серпня 1812  Орел, Російська імперія
Смерть:	4 (16) травня 1886 (73 роки)  Воронеж, Російська імперія
Похований:	Monastery of Saint Mitrophand
Єп. хіротонія:	10 січня 1860
Серафим у Вікісховищі

Архієпископ Серафим (в миру Олександр Миколайович Аретинський; 1812, Орел — 22 квітня (4 травня) 1886) — український релігійний діяч фіно-угорського походження, церковний педагог. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), єпископ Чигиринський, вікарій Київської митрополії РПЦ, з правом управління Златоверхим Михайлівським монастирем. Випускник і викладач Київської духовної академії.

Народився в сім'ї православного священика Орловської єпархії. Навчався в Орловській духовній семінарії, а після її завершення, згідно з негласним правилом осадження московитами українських духовних закладів, скерований до Київської духовної академії (1833).

26 травня 1837 — пострижений в чернецтво; 16 червня рукопокладений в ієродиякона; 31 липня — в ієромонаха; 1 вересня закінчив Київську духовну академію і залишений у ній вчителем для посилення русифікації.

15 грудня 1837 — отримав ступінь магістра богослов'я, призначений бакалавром Київської духовної академії.

1 липня 1842 — призначений інспектором Казанської духовної академії. 16 липня 1842 — зведений в сан архімандрита.

21 серпня 1846 — переведений на посаду ректора у Кавказькій духовній семінарії, що відкрилася в Самарі.

20 жовтня 1848 — переведений до Могилева настоятелем Братського Богоявленського монастиря.

17 травня 1852 — переміщений ректором до Херсонської духовної семінарії та настоятелем Одеського Успенського монастиря.

2 грудня 1858 — ректор Тамбовської духовної семінарії та настоятель Козловського Троїцького монастиря.

10 січня 1860 — хіротонія в єпископа Чигиринського, вікарія Київської митрополії, з правом управління Златоверхим Михайлівським монастирем.

4 січня 1865 — єпископ Воронезький та Задонський.

28 березня 1871 — архієпископ.

Помер 22 квітня 1886. Похований у Благовіщенському монастирі у Воронежі.