Сердюк Павло Олександрович

Сердюк Павло Олександрович
Народився	4 березня 1926(1926-03-04)  Велика Павлівка
Помер	5 квітня 1999(1999-04-05) (73 роки)
Поховання	Ніжин
Діяльність	літературознавець
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна

Павло́ Олекса́ндрович Сердю́к (народився 4 березня 1926(19260304) в селі Велика Павлівка, нині Зіньківського району Полтавської області — помер 5 квітня 1999, похований у Ніжині) — український літературний критик, літературознавець, член Спілки письменників України, викладач Ніжинського державного університету імені Гоголя.

Народився в родині хлібороба. Був відмінником навчання. Перед війною, втратив матір. Після війни працював у колгоспі будівельником, конюхом, орачем, косарем, обліковцем, бригадиром.

Влітку 1946 року вступив на заочне відділення Гадяцького педучилиша, учителював у селах району, завідував початковою школою, знову працював у рідному селі як фахівець української мови і літератури, сількор районної й республіканської преси, редактор і диктор місцевого радіомовлення.

Вищу освіту здобув, навчаючись заочно у Харківському університеті ім. М. Горького. За порадою своїх університетських наставників, працюючи у школі, розпочав дослідницькі літературознавчі спроби.

З 1961 року виступає як літературний критик, публікує рецензії, статті, теоретичні розвідки на сторінках «Літературної України», журналів «Дніпро», «Вітчизна», «Жовтень», «Українська мова і література в школі» та інших періодичних видань.

1963 року у видавництві «Радянський письменник» з'являється його перша книжка — літературно-критичиний нарис «Платон Воронько»

За цим монографічним дослідженням весною 1965 захистив дисертацію в Харківському університеті, здобувши науковий ступінь кандидата філологічних наук. Восени того ж року став викладачем вузів, спершу Умамського педінституту, згодом — Донецького університету, з 1966 р. член Спілки письменників СРСР.

Влітку 1968 р. переїжджає на Чернігівщину, де працює доцентом кафедри української літератури Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя.

Є автором більше 150 критичних та науково-методичних статей, між ними «Платон Воронько» (1963), «Людина в поемі» (1970), «Етапи творчого неспокою» (1971).

Автор монографій "Невичепність пізнання" (1989), "У світлиці поезії" (Ніжин, 1993).

• Павло Олександрович Сердюк. Біобібліографічний покажчик (PDF). Чернігів. Облполіграфвидав. 1990. Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2016. Процитовано 2016.
• Литовець-Гайдаш, Г. Творчі та життєві обрії Павла Сердюка : / Г. Литовець-Гайдаш // Зоря Полтавщини. - 2011. - 26 жовт. - . 2.
• Сердюк Павло Олександрович // Ротач П. П. Полтавська Шевченкіана: спроба обл. (крайової) Шевченківської енциклопедії: у 2-х кн. - Полтава, 2009. - Кн. 2: Л - Я.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Письменники України : довідник / упоряд. Д. Г. Давидюк, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. — Дніпропетровськ : ВПОП «Дніпро», 1996. — 397 с. — ISBN 5-7707-9062-8. — С.269.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.