Серебряний Йосип Олександрович

Йосип Олександрович Серебряний
Народження	25 квітня 1907(1907-04-25) Городня
Смерть	12 серпня 1979(1979-08-12) (72 роки)
	Ленінград
Поховання	Серафимівське кладовищеd
Країна	СРСР
Жанр	портрет, пейзаж, графіка, плакат, натюрморт і жанрове малярство
Навчання	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1931)
Діяльність	художник, викладач університету
Напрямок	реалізм
Відомі учні	Гуменюк Феодосій Максимович
Працівник	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Член	СХ СРСР
Партія	ВКП(б)[1][2]
Роботи в колекції	Російський музей
Нагороди

Йосип Олександрович Сере́бряний (нар. 25 квітня 1907, Городня — пом. 12 серпня 1979, Ленінград) — російський радянський живописець, графік, плакатист; народний художник СРСР з 1977 року, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР з 1947 року.

Народився 12 [25] квітня 1907(19070425) року в місті Городні (тепер Чернігівська область, Україна). З 1925 року учасник виставок. В 1927—1931 роках навчався в ленінградському ВХУТЕІНі — Інституті пролетарського образотворчого мистецтва у В. Савинського, А. Рилова та інших. У 1931—1934 роках працював як театральний художник.

Член ВКП(б) з 1943 року. У 1948—1951 роках та з 1954 року викладав у Інституті живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна в Ленінграді (з 1949 року — професор).

Помер у Ленінграді 12 серпня 1979 року. Похований на Серафимовському кладовищі.

Картини:

• «Партизани-лесгафтівці» (1942);
• «Концерт Ленінградської філармонії» (1957);
• портрети композитора Д. Шостаковича (1964) і хірурга П. Купріянова (1965);
• плакати.

Картини зберігаються в Російському музеї в Санкт-Петербурзі і Третьяковській галереї в Москві.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 525 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. ISBN 966-5467-23-4. [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Сярэ́браны Іосіф Аляксандравіч // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 15: Следавікі — Трыо / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 2002. — Т. 15. — С. 358. — 552 с. — 10 000 екз. — ISBN 985-11-0035-8. — ISBN 985-11-0251-2 (т. 15).

1. ↑ Українська радянська енциклопедія — Київ: Головна редакція УРЕ, 1959. — Т. 10. — С. 127.
   d:Track:Q1899d:Track:Q4139143d:Track:Q2478929
2. ↑ Серебряный Иосиф Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969. — Т. 23. — С. 300, 301.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135