Середовище передачі даних

Середо́вище переда́чі да́них (англ. media) — фізична субстанція, в якій відбувається передача (перенесення) тієї чи іншої інформації (даних) від джерела (передавача, відправника) до приймача (одержувача). Інформація переноситься за допомогою сигналів. Сигнали можуть мати різну природу:

• електричну (електрони в міді, заряджені йони);
• механічну (звукові хвилі в повітрі, сейсмічні хвилі в ґрунті);
• електромеханічну;
• електромагнітну (радіохвилі в повітрі, в безповітряному просторі або в ґрунті)^[1];
• оптичну (світло лазера в оптоволокні)^[2][3][4].

Середовище передачі може бути природним або штучним. Воно є складником каналу зв’язку.

• Космічний (безповітряний) простір. Сигнали:
  • електромагнітне випромінювання ;
    • світло;
    • рентгенівське випромінювання;
  • та інші види випромінювання.
• Газоподібні середовища. Сигнали:
  • радіохвилі^[1].
• Рідкі (киселеподібні) середовища. Сигнали:
  • звукові хвилі.
• Тверді середовища (ґрунт, камінь, дерево). Сигнали:
  • звукові хвилі;
  • сейсмічні хвилі.

Звукові та сейсмічні хвилі добре проводяться твердими матеріалами природного походження (камінь, дерево), що використовується під час створення електромеханічних пристроїв прийняття-передавання інформації.

Штучні середовища для передачі сигналів здебільшого представлені проводами та кабелями.

• Оптичний кабель. Матеріали (середовища): скло і/або пластик. Сигнал — світло (електромагнітна хвиля) переноситься внаслідок ефекту повного внутрішнього зображення^[5].

Кабелі, проводи з металевим провідником. Різновиди: коаксіальний кабель, вита пара та інші^[6][7][8]. Матеріали (середовища): мідь і інші провідники. Сигнал — електрони/заряджені іони, що передаються шляхом відмінності рівнів напруги на різних кінцях провідника (внаслідок різниці потенціалів). Вуглецеве волокно і тканини з вуглецевих волокон. Матеріал (середовище): вуглець. Сигнали електричні.

1. ↑ ^{а б} Demetrius T Paris and F. Kenneth Hurd, Basic Electromagnetic Theory, McGraw Hill, New York 1969 ISBN 0-07-048470-8, Chapter 8
2. ↑ Agrawal, Manish (2010). Business Data Communications. John Wiley & Sons, Inc. с. 41–43. ISBN 978-0470483367.
3. ↑ Optical Fiber. www.thefoa.org. The Fiber Optic Association.
4. ↑ Lee, Byoungho (2003). Review of the present status of optical fiber sensors. Optical Fiber Technology. 9 (2): 57—79. Bibcode:2003OptFT...9...57L. doi:10.1016/s1068-5200(02)00527-8.
5. ↑ Senior, pp. 12–14
6. ↑ Agrawal, Manish (2010). Business Data Communications. John Wiley & Sons, Inc. с. 37. ISBN 978-0470483367.
7. ↑ McBee, David Barnett, David Groth, Jim (2004). Cabling : the complete guide to network wiring (вид. 3rd). San Francisco: SYBEX. с. 11. ISBN 9780782143317.
8. ↑ Nahin, Paul J. (2002). Oliver Heaviside: The Life, Work, and Times of an Electrical Genius of the Victorian Age. ISBN 0-8018-6909-9.