Серіка

Серіка
Названо на честь	шовк
Країна	КНР[1]
Серіка у Вікісховищі

37° пн. ш. 111° сх. д. / 37° пн. ш. 111° сх. д. / 37; 111

Се́ріка, також Серес (від гр. Σῆρες — власне, «країна шовку» від кит. 絲, sī — шовк) — назва в античних джерелах частини Північного Китаю в епоху династій Чжоу, Цінь і Тан, до якої можна було потрапити наземним Великим шовковим шляхом на противагу до топоніму «Сіне, Хіне», куди прямували морським шляхом. Подібне топонімічне розрізнення збереглося і в середньовіччі між катай (північ) та манґі, хіна (південь). Серіку населяв народ серес (дав.-гр. Σῆρες)^[2], ця назва також вживалася для всього регіону. Доступ до Серіки був полегшений після завоювання династією Хань Таримського басейну (зараз Сіньцзян-Уйгурський автономний район). Після завоювання Парфянського царства сасанідами потрапити в Серіку стало дуже складно.

Деякі науковці припускають, що серес були не китайським етносом, а племенами, які розмовляли індоєвропейськими мовами і торгували з індійськими народами, такими як Юечжі, саки і тохари.

• Yule, Henry (1878), China § China as known to the Ancients , Encyclopædia Britannica, 9th ed., Vol. V, New York: Charles Scribner's Sons, с. 626—627.
• Yule, Henry (1866), Cathay and the Way Thither, Vol. I, London: Hakluyt Society.
• Dictionary of Greek and Roman Geography, Sir William Smith (Editor), Spottiswoode and Co;, London, 1873
• Oxford Classical Dictionary, Simon Hornblower and Antony Spawforth (Editors), Oxford University Press, 2003

• «Cathay and the way thither», on the Seres.

• Extracts from Ptolemy's Geographia
• Extracts from Pliny's Natural History
• Extracts from Pomponius Mela «De Situ Orbis»

• Pliny on the Seres