Сивуха Юрій Петрович

Юрій Сивуха
Особисті дані
Повне ім'я	Юрій Петрович Сивуха
Народження	13 січня 1958(1958-01-13) (67 років)
	Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Зріст	189 см
Вага	87 кг
Громадянство	Україна
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1976 «Металіст» (Харків) 3 (-0) 1977—1978 «Динамо» (Київ) 1 (-0) 1979—1988 «Металіст» (Харків) 265 (-275) 1989—1991 «Металург» (Запоріжжя) 70 (-63) 1992—1994 «Металург» (Запоріжжя) 47 (-31) 1994 «Торпедо» (Запоріжжя) 6 (-13) 1994—1995 «Зірка» (Кіровоград) 14 (-12)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1975—1976 СРСР (U-18) ? (-?) 1977—1978 СРСР (U-20) ? (-?)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
2013—2016	Україна
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 28 січня 2021.

Юрій Петрович Сивуха (13 січня 1958, Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область) — радянський та український футболіст, воротар. Вихованець харківського футболу. Майстер спорту СРСР (з 1977 року). Легенда футбольного клубу «Металіст» (Харків). Екс-воротар молодіжної збірної СРСР.

У складі харківського «Металіста» з'явився, після закінчення місцевої ДЮСШ «Трудові резерви». Після вдалого виступу в складі збірної СРСР на юнацькому чемпіонаті світу-1977 року, перспективний воротар два роки провів у складі київського «Динамо», де виступав більше дублером основного голкіпера киян Віктора Юрковського.

Повернувшись до рідного «Металіста», він на довгі роки став незамінним воротарем харківського клубу. Загалом за кар'єру в складі команди першої столиці України провів 308 матчів в офіційних турнірах різних рангів.

Після появи в «Металісті» перспективного Ігоря Кутепова, Юрій Сивуха переходить до лав запорізького «Металурга». 1990 року, запоріжці завойовують право на виступ у вищій лізі чемпіонату СРСР, а одним з «винуватців» цієї історичної події для запорізького футболу став ветеран українського воротарського корпусу Юрій Сивуха. На його рахунку безліч зіграних матчів, в яких він видавав свої знамениті сейви та головне — стабільну і надійну гру на останньому рубежі.

Після вдалих сезонів у запорізькому «Металурзі», Сивуха пограв ще в кіровоградській «Зірці», запорізькому «Торпедо», а закінчив кар'єру в 40 з лишком років у вінницькій «Ниві».

Цитата багаторічного головного тренера харківського «Металіста» Євгена Пилиповича Лемешка: «Нехай не ображаються інші воротарі „Металіста“, але найкращим за всі роки у нашій команді був Юрій Сивуха».

З 1998 року став тренером. Працював на тренерських посадах в харківському «Металісті» та аматорських командах.

У січні 2013 року призначений на посади тренера збірної України по роботі з воротарями^[1]. У серпні 2016 року був тренером воротарів збірної України. Після цього став працювати у клубі «Металіст 1925»^[2].

• Володар Кубка СРСР (2): 1978, 1988
• Срібний призер чемпіонату СРСР: 1978
• Фіналіст Кубка Федерації футболу СРСР: 1987
• Переможець юнацького чемпіонату Європи (U-18): 1976
• Чемпіон світу (U-20): 1977
• Переможець першої ліги чемпіонату СРСР: 1981
• Бронзовий призер першої ліги чемпіонату СРСР (2): 1980, 1990
• В списках 22-х найкращих футболістів України: № 1 — 1992 рік.
• В списках 12-ти найкращих футболістів України: № 1 — 1992/1993.

• Профіль гравця на історичному сайті харківського «Металіста»^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• Профіль гравця на сайті КЛІСФ (рос.)
• Згаданий в історії команди «Металіст» (рос.)
• На сайті «Football.ua» (рос.)
• Статистика гравця на сайті ФФУ
• Статистика на footbook.ru (рос.)
• Юрий СИВУХА: «„У збірній України відмінна атмосфера“»

О. Мазуренко: «Людина з репутацією» (біографічна стаття Є. П. Лемешко). Журнал «ФУТБОЛ-ІНТЕР», вересень 1999, № 19/20.