Сидоренко Ярослав Володимирович
Яросла́в Володи́мирович Сидоре́нко — молодший сержант НГУ, оборонець Маріуполя. ЖиттєписНародився 16 січня 1977 в багатодітній сім'ї. Дитинство і юність провів в м. Фастів Київської області[1]. Після закінчення ліцею працював у сімейній будівельній фірмі. Брав участь у Помаранчевій та Революції Гідності. Восени 2014 року добровільно долучився до Окремого загону спеціального призначення «Азов». Про що знали лише брати, мати та інші рідні дізналися, що Ярослав служить лише з сюжету новин, де мова йшла про пораненого, який святкує свій день народження у шпиталі. Не зважаючи на поранення, Ярослав службу в спецпідрозділі не переривав[1] Обіймав посаду командира кулеметного відділення-старшого кулеметника взводу вогневої підтримки 3-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення. Брав участь у Широкінській операції та боях на Світлодарській дузі. Похований 8 січня 2024 року на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища у Фастові[2]. Залишилися дружина, два брати і дві сестри. РодинаУ загиблого залишилася дружина. Також Ярослав мав 2-х сестер та 3-х братів двоє з яких також разом з ним служили та боронили Маріуполь. Середній брат Андрій загинув 15 квітня 2022 у Маріуполі, а молодший потрапив у полон та був звільнений у травні 2023[3][4][5]. Нагороди
Вшанування пам'ятіАндрію та Ярославу Сидоренкам присвоєно звання ". У місті на честь братів перейменували вулицю Гагаріна[2] Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia