Симінський Костянтин Костянтинович

Костянтин Костянтинович Симінський
Народився	21 лютого (5 березня) 1879(1879-03-05) Милейчиці, Берестейський повіт, Російська імперія
Помер	13 червня 1932(1932-06-13) (53 роки) Київ
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Галузь	будівельна механіка
Заклад	Київський політехнічний інститут імператора Олександра IId
Вчене звання	Професор
Членство	НАНУ
Нагороди
Автограф

Професор Костянти́н Костянти́нович Симі́нський (21 лютого (5 березня) 1879(18790305), Милейчиці, Берестейський повіт — 13 червня 1932) — інженер-дослідник будівельної механіки, професор (з 1914 року), дійсний член АН УРСР (з 1926 року; з 1931 року — її віце-президент).

Народився 21 лютого (5 березня) 1879 року в місті Брест-Литовському в родині міщанина^{[джерело?]}. Середню освіту отримав в Уманській школі землеробства і садівництва. У 1907 році закінчив Київський політехнічний інститут по кафедрі мостобудування, яку очолював Є. О. Патон.

В 1907—1932 роках працював викладачем Київського політехнічного інституту, де починав свій шлях асистентом і лаборантом (1907—1909), навчителем геодезії й топографічного креслення, графічної статики (1909—1910). В 1920—1921 роках — декан інженерно-будівельного факультету КПІ, в 1914—1932 роках — завідував кафедрою опору матеріалів. В 1924—1926 роках — проректор по навчальній частині. Одночасно працював у 1921—1932 роках директором Інституту технічної механіки АН УРСР (тепер Інститут механіки імені С. П. Тимошенка НАН України), в 1929—1932 роках — директор київської філії Науково-дослідного інституту споруд. Провадив педагогічну і методичну роботу в Київському університеті (1918—1919), в Інституті народного господарства (1922—1923), в Художньому інституті (1927), в Одеському політехнічному інституті (1918—1919). У 1914 році захистив дисертацію на тему: «До утворення просторових ферм для мостів» на звання ад'юнкта будівельної механіки. Після захисту дисертації обраний професором кафедри опору матеріалів, а в 1915 році завідувачем механічної лабораторії Київського політехнічного інституту.

У 1918—1919 роках К. Симінський активно пропагував українізацію, працював над укладенням української технічної термінології.

У 1914 році був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня.

Жив у Києві в садибі КПІ, будинок № 4, квартира 52. Помер 13 червня 1932 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 13-2, ряд 13, місце 4).

Основні наукові праці присвячені проблемі втомлюваності металу в мостах, деревині, дослідженню нових типів дерев'яних конструкцій, вивченню характеристик міцності кам'яних будівельних матеріалів.

Першим запропонував нові методи розрахунку і створення просторових стрижневих ферм залізничних мостів, дослідив нові типи дерев'яних просторових конструкцій для промислового і цивільного будівництва, розробив теорію міцності гранітів.

Автор науки з випробування міцності мостів та конструкцій. Брав активну участь у реорганізації вищої школи, загальній реформі Київського політехнічного інституту в 1920 році, був членом Державного науково-методичного комітету УРСР.

Автор 73 наукових праць, з них 33 монографії і наукові статті, 23 підручники і навчальних посібники, 17 методичних статей. Основні праці:

• «Будівельна механіка. Системи із зайвими невідомими» (1928);
• «Нерозрізні балки» (1930);
• «Технічна механіка» (1931);
• «Курс статики споруд» (1931);
• «Опір матеріалів» (1924);
• «Дерев'яні мости» (1915, у співавторстві з Є. О. Патоном).

Костянтин Симінський автор ряду винаходів, серед них:

• універсальна машина для дослідження матеріалів (1915);
• прилад для вимірів напруження в мостах (1922) та інших.

• Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.287.
• Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 96696-254-2-4
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.