Синдром Адамса — Олівера
Синдром А́дамса—О́лівера (англ. Adams–Oliver syndrome) — рідкісний спадковий синдром, який характеризується вродженими дефектами шкіри, кінцівок та черепа. ЕтимологіяНазваний на честь американських педіатрів з Міннеапольського університету Форреста Адамса і Пітера Олівера, які описали його у 1945 році[1]. Генетичні зміни і патологічні зрушенняНа сьогодні відомо, що генетичні зрушення при цьому синдромі передаються як аутосомно-домінантним шляхом, так і рецесивним. Виявлено що мутації спостерігають в 6-ти генах: ARHGAP31, DOCK6, RBPJ, EOGT, NOTCH1 і DLL4. Аутосомно-домінантні мутації у ARHGAP31 та аутосомно-рецессивні мутації у DOCK6 спричинюють накопичення неактивної ГТФази та призводять до дефектів цитоскелету. Мутації в ЕОГТ зустрічаються з аутосомно-рецесивною передачею, вони призводять до змін у сигнальному шляху Notch, що маніфестується багатьма проблемами синтезу протеїнів. Мутації інших генів також порушують роботу цього сигнальному шляху, але передаються аутосомно-домінантною передачею. Було висунуто гіпотезу, що спектр дефектів, що спостерігаються, може бути пов'язаний з розладом васкулогенезу (утворення судин). Клінічні ознакиДві основні клінічні особливості цього синдрому:
Хворі можуть мати незначний дефіцит росту. Часто спостерігається поява телеангіоектазій на шкіри (лат. cutis marmorata telangiectatica congenita). Іноді розвиваються інші вроджені аномалії, включаючи серцево-судинні деформації, розщеплення губи та / або піднебіння, аномалії ниркової системи та неврологічні розлади, що проявляються як судомні напади та затримка розвитку. Були описані дефекти кровоносних судин, включаючи гіпоплазію аорти (її недостатність), зміни середньої мозкової, легеневої артерій. Інші судинні аномалії, які рідше були у хворих, — це відсутність ворітної вени, портальний склероз, артеріовенозні анастомози, патологічні пупкові та розширені ниркові вени. Ці зміни судин сприяють появі крововиливів у мозок, легені, розвиток менінгіту.
ДіагностикаКлінічну діагностику проводять на основі оцінки критеріїв: основних і додаткових. Діагноз вважають підтвердженим, якщо наявні 2 з 3-х основних критеріїв:
Наявність лише однієї основної ознаки та однієї з додаткових:
ЛікуванняПереважно симптоматичне, хоча за наявності грубих дефектів кінцівок може знадобитися реконструктивне хірургічне втручання. Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia