Синдром Денді — Вокера
Синдро́м Де́нді — Во́кера (англ. Dandy-Walker syndrome; Dandy-Walker Malformation) — аномалія розвитку мозочка і оточуючих його лікворних просторів; генетично обумовлений синдром з частотою 1:30000 новонароджених[1], переважно зустрічається у жіночої статі. Є варіантом синдрому Арнольда — Кіарі. ЕтимологіяСиндром вперше описали американські нейрохірурги Волтер Денді в 1921 року[2] і Артур Ерл Вокер у 1944 році[3]. Вперше використали в медичному вжитку термін «синдром Денді-Вокера» у 1954 році.[4] Клінічні ознакиСиндром Денді — Вокера проявляється розширенням четвертого шлуночка з формуванням лікворної кісти задньої черепної ямки, недорозвиненням або відсутністю черв'яка мозочка в поєднанні з гіпертензійною гідроцефалією різного ступеня виразності. Розвиток синдрому Денді — Вокера може бути як поступовим, так і швидким. У постнатальному періоді спостерігають повільний моторний розвиток немовля та прогресуюче розширення черепа, в більш старшому віці захворювання проявляється симптомами внутрішньочерепної гіпертензії (дратівливість, нудота, судомний синдром, порушення зору тощо), а також мозочковою симптоматикою (статична атаксія, порушення координації рухів, ністагм). Крім цього, відзначають симптоми ураження черепних нервів, витончення і виступання кісток задньої черепної ямки. Синдром Денді — Вокера часто поєднується з недорозвиненням мозолистого тіла (corpus callosum), аномаліями розвитку серця, лицьової частини черепа, пальців. Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia