Синдром затримки фази сну
Синдром затримки фази сну — хронічний розлад циркадного ритму, що спричиняє дуже пізнє засинання (часто після 01:00) та пізнє пробудження з неможливістю зсунути сон на більш ранній час. Крім часу сну у пацієнтів зсунуті ритми вироблення гормонів і ритм температури тіла. Спроби змусити себе рано вставати (наприклад, за допомогою будильника) не призводять до більш раннього засинання, як у більшості людей, а лише спричиняють недосипання, бажання спати вдень та зниження працездатності. Пацієнти можуть заснути раніше, тільки якщо дуже страждають від недосипання (наприклад, не спали вночі взагалі), але й це зазвичай не призводить до більш раннього засинання в наступні дні. Пацієнти зазвичай засинають з 01:00 до 06:00, але заснувши, мають якісний сон нормальної, як для свого віку, тривалості, якщо не страждають від інших порушень сну. Це відрізняє їх від пацієнтів із безсонням. Основними проблемами є дуже важкий підйом рано вранці та недосипання. За можливості спати за своїм розкладом, наприклад, із 02:00 до 10:00, сон пацієнтів покращується. Синдром затримки фази сну слід відрізняти від соціального джетлагу, коли пізнє засинання зумовлено поведінкою людини, наприклад, відвідуванням дискотек на вихідних або надмірним використанням комп'ютера перед сном.[1] ДіагностикаСиндром затримки фази сну можна діагностувати за допомогою щоденника сну або актиграфії. Іноді використовується полісомнографія, перш за все, щоб виключити інші порушення сну.[1] На жаль, попри наявність синдрому в Міжнародній класифікації хвороб і в Міжнародній класифікації розладів сну,[2] більшість лікарів не знають про існування синдрому і, або не визнають проблему пацієнта як медичну, або помилково діагностують його як безсоння чи психічний розлад.[3][4] Сомнологи вказують, що при підготовці лікарів потрібно приділяти більше уваги порушенням сну.[5] Критерії тяжкостіМіжнародна класифікація розладів сну[2]встановлює такі критерії тяжкості:
Етіологія Синдром часто розвивається в підлітковому віці, але багато пацієнтів мали тенденцію до пізнього засинання і в дитячому віці. Серед ймовірних причин синдрому виділяють:
У більшості випадків причина синдрому залишається невідомою. Синдром часто успадковується;[7] деякі дослідження припускають, що проблема може бути пов'язана з генами hPer3 (human period 3)[8][9] та CRY1.[10] Задокументовані випадки переходу синдрому затримки фази сну в синдром не-24-годинного сну-неспання, при якому пацієнт кожен день засинає все пізніше і пізніше.[11] Також є кілька задокументованих випадків розвитку синдрому затримки фази сну і синдрому-24-годинного сну-неспання після черепно-мозкової травми.[12][13] ЛікуванняНа 2018 рік не існувало способу позбутися синдрому затримки фази сну. Снодійні зазвичай неефективні. Але існують методи, що дозволяють, за умови щоденного застосування, зсунути циркадний ритм на більш ранній час. У важких випадках необхідно підлаштовувати соціальні обов'язки під зручний для пацієнта час[джерело не вказане 2648 днів]. Фототерапія Потрапляючи на сітківку ока, світло впливає на клітини ipRGC[en], які пов'язані із супрахіазматичним ядром — відділом мозку, що керує циркадними ритмами. Світло є основним джерелом інформації про час. Відразу після пробудження або навіть за кілька годин до нього можна застосовувати яскраве світло (близько 2500-10000 люкс протягом від 30 хвилин до 2-х годин), а ввечері уникати світла, особливості в блакитній частині спектра, який випромінюють ноутбуки, смартфони та інша техніка.[1] МелатонінМелатонін часто продається у великих дозах (близько 3 мг) і рекомендується до вживання за годину до сну.[14][15][16] Але, згідно з кривою реакції фази, прийом у такий час несуттєво впливає на циркадний ритм. Для зсуву циркадного ритму на більш ранній час мелатонін варто вживати в невеликій дозі (0, 5 мг) за 6-8 годин до природного (без прийому медикаментів) часу засинання.[6] Час прийому набагато важливіший за дозу: прийом 0,3 мг і 3 мг мелатоніну має практично однаковий ефект на циркадний ритм,[17] але прийом дуже великих доз (порядка 10 мг) може бути контрпродуктивним.[18] Хронотерапія затримки фазиСуть хронотерапії затримки фази в тому, що пацієнт кожного дня лягає спати на кілька годин пізніше, доки не буде досягнуто бажаного часу засинання. Наприклад, якщо пацієнт спав з 03:00 до 12:00, то можна застосувати такий режим:
Після хронотерапії потрібно суворо дотримуватися гігієни сну, бо організм буде мати тенденцію до зсуву часу сну на різній час.[19][1] Хронотерапія затримки фази небезпечна: вона може призводити до синдрому не-24-годинного сну-неспання, при якому пацієнт кожного дня засинає все пізніше й пізніше.[6] ПрогнозСиндром затримки фази сну негативно впливає на життя пацієнта. Нездатність спати в потрібний час та сон вранці часто розглядають не як медичну проблему, а як ознаку лінощів та недисциплінованості, особливо коли вони призводять до запізнень. Недосипання призводить до погіршення самопочуття й зниження працездатності, особливо в ранкові години. Неможливість заснути в потрібний час також часто вважається дисциплінарною або психологічною проблемою, особливо коли мова йде про підлітків. У випадках, коли синдром затримки фази сну неможливо усунути наявними методами, єдиним виходом залишається адаптація життя пацієнта під їх режим сну.[20] Близько 50 % пацієнтів із такою проблемою відповідають критеріям клінічної депресії щонайменше середнього ступеня тяжкості. Невідомо, чи викликана депресія тією ж біологічною причиною, що й сам синдром, чи спровокована недосипанням і соціальними проблемами пізнього режиму сну[2]. ЕпідеміологіяПоширеність синдрому складно оцінити, перш за все через те, що не ясно, в яких випадках пізніше засинання підтримується поведінкою людини, а в яких зумовлене біологічними факторами. За даними різних досліджень, поширеність серед дорослих коливається від 0,13 % до 3 %, а серед підлітків — від 3 % до 16 %. [6][21] Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
