Синяговський Петро Юхимович

Синяговський Петро Юхимович
Синяговський Петро Юхимович
Народився	29 травня (11 червня) 1906 ; Вишневе, Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	1 лютого 1996 (89 років) ; Ірміно, Луганська область, Україна
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	гірник
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди	; ;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Петро Юхимович Синяговський (29 травня [11 червня] 1906(19060611), село Єньківська каплиця, тепер село Вишневе Хорольського району Полтавської області — 1 лютого 1996, місто Ірміно Луганської області) — український радянський діяч, шахтар, начальник дільниці шахти імені Сталіна Ірминського шахтоуправління тресту «Кадіїввугілля» Луганської області. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1956—1961 роках. Член ЦК КПУ в 1949—1960 роках. Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948).

Біографія

Народився в родині селянина-бідняка. Українець. Після закінчення початкової школи з 1925 року працював у сільському господарстві, робітником на залізниці, слюсарем.

З 1929 року працював у Донбасі, на шахті «Центральна-Ірміно» (з 1936 року — імені Й. В. Сталіна) коногоном, вибійником, бригадиром вибійників. 19 вересня 1935 року Синяговський перевищив рекорд видобутку вугілля, встановлений Олексієм Стахановим, видобувши за зміну 184 тонни вугілля. У 1937 році арештовувався органами НКВС, але був відпущений після втручання Лазаря Кагановича.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З серпня 1941 по 1945 рік — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У 1942 році — командир відділення 856-го окремого батальйону зв'язку 395-ї стрілецької дивізії 18-ї армії Закавказького фронту, старший сержант. У 1943 році — командир телефонно-кабельного взводу 114-ї окремої роти зв'язку 395-ї стрілецької дивізії, молодший лейтенант. У 1945 році — командир взводу 856-го окремого батальйону зв'язку 395-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту, лейтенант.

У 1945 році повернувся на шахту, працював бригадиром вибійників, гірничим майстром, помічником начальника дільниці шахти імені Й. В. Сталіна тресту «Кадіїввугілля» комбінату «Ворошиловградвугілля» (м. Ірміно Ворошиловградської області).

З 1949 року — начальник дільниці № 5 шахти імені Й. В. Сталіна тресту «Кадіїввугілля» комбінату «Ворошиловградвугілля» (м. Ірміно Ворошиловградської (Луганської) області). У 1950 році закінчив курси гірничих майстрів у місті Кадіївці Ворошиловградської області.

З 1962 року — персональний пенсіонер в місті Ірміно Луганської області. Наставник молоді, до 1984 року працював на шахті.

Нагороди

Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948)
два ордени Леніна (28.08.1948, 4.09.1948)
орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
орден Червоної Зірки (20.10.1943)
орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985)
орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (15.04.1945)
медаль «За відвагу» (30.10.1942)
медалі
почесний знак «Шахтарська слава» 2-го і 3-го ступенів
заслужений шахтар Української РСР
почесний шахтар СРСР
Почесний громадянин міста Стаханова

Література

Українська Радянська енциклопедія. 2-е видання. Том 10. — К.,1983
Депутаты Верховного Совета СССР. Пятый созыв. — М. : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1959. (рос.)