Сиріцій
Святий Сирі́цій (лат. Siricius; 334, Рим, Стародавній Рим — 26 листопада 399, Рим, Західна Римська імперія) — тридцять восьмий папа Римський (11 грудня 384—26 листопада 399), римлянин, син міщанина Тибурція. ПонтифікатСиріцій був обраний єпископом Риму одноголосно, незважаючи на спроби антипапи Урсіна перешкодити цьому. Він брав активну участь в управлінні церквою. Традиція пов'язує його з появою священних декреталій і введенням целібату. Указ 385 року говорив, що священники повинні припинити співжиття з дружинами. Сучасник Амвросія Медіоланського і Мартина Турського. Коли іспанський єпископ і аскет Присцілліан, звинувачений своїми колегами-єпископами в єресі, був страчений імператором Максимом, Сиріцій разом з Амвросієм і Мартіном заявили протест проти цього вироку. Відомий також тим, що відлучив від церкви ченця Йовініана. Хоча деякі джерела говорять, що Сиріцій був першим єпископом Риму, який став іменувати себе «Папою»[3], інші джерела стверджують, що титул «Папа» з III століття був почесним позначенням будь-якого єпископа на Заході[4]. На Сході ж він застосовувався тільки до єпископа Олександрійського[4]. З початку VI століття цей титул став застосовуватися на Заході тільки до єпископа Риму, що в результаті було закріплено у XI столітті папою Григорієм VII. Сиріцій також є одним з пап, які нібито вперше стали вживати титул «понтифік», поряд з Калістом I, Дамасієм I, Левом I і Григорієм I. Оксфордський словник християнської церкви свідчить, однак, що термін «понтифік» набув поширення лише в XV столітті, коли Ренесанс зрушив новий інтерес до стародавнього Риму, і цей титул став звичайним почесним званням пап[5]. За його понтифікату на Римському синоді 396 року встановлено, що єпископи освячуються декількома єпископами і за згодою Рима. У 390 році освятив Базиліку Святого Павла за мурами. Його пам'ять відзначається 26 листопада. Примітки
ПосиланняСвяти́й Сирі́цій у Catholic Encyclopedia(англ.)
|
Portal di Ensiklopedia Dunia