Скелелазіння у Фонтенбло

У лісі Фонтенбло у Франції, розташованому на південь від Парижу, знаходиться найпопулярніший боулдерінговий район у світі. У базі даних сайта 8a.nu кількість проходжень у другому за популярністю районі менша на порядок^[1]. Усього тут розташовано більше 30 000 боулдерінгових проблем у 254 секторах^[2].

Популярність району значною мірою зумовлена великою кількістю нескладних маршрутів та рівними піщаними майданчиками для безпечного приземлення під камнями. Французькі альпіністи тренувалися тут, починаючи з 19-го століття. Також тут була створена шкала оцінювання складності боулдерів(Fontainebleau grading system), що наразі застосовується найчастіше у Європі^[3].

Історія

Перші задокументовані спроби боулдерінгу, імовірно, відносяться до 1870-х років. Довгий час боулдерінг розглядається виключно як підготовка до альпінізму^[4].

В 1874 році Ернест Сезанн заснував у Парижі Французький альпійський клуб. Під час походів у розташований поруч ліс Фонтенбло його учасники відкрили для себе магію каменів з піщаника. Під дією чар лісу, вони зрозуміли, що боулдерінг буде чудовою підготовкою до майбутніх альпійських експедицій.

— "Fontainebleau", Emmanuel Ratouis^[5]

Перший гайдбук з'явився 1945 року за авторством Моріса Мартіна. Розмічати боулдери почали з 1947 року, З 1980-х років для різної складності маршрутів застосовували фарбу різного кольору згідно зі стандартизованою шкалою. По мірі росту складності: біла(дитячі маршрути), жовта, помаранчова, синя, червона, чорна і знову біла.

Лише у 1980-х роках, коли до скелелазіння почали ставитися, як до виду спорту, боулдерінг став розглядатися як самодостатня дисципліна.

Геологія

Камені Фонтенбло — це ерозійні залишки епохи Олігоцену, молоді за мірками геології. Можливо, їхня поява зумовлена локалізованою мінералізацією пісковика, в результаті якої окремі з'явилися окремі вузлові елементи більш стійкі до ерозії.

Шкала оцінювання та позначення боулдерів

Використовується дві шкали оцінювання, що доповнюють одна одну.

Описова система ("difficulté" у французьких гайдбуках), яка починається з F (Facile, легко) і йде до ED+ (Extrêmement Difficile Supérieur, складніше за надзвичайно складно) та стосується всього маршруту. У цій системі оцінюється загальна складність та небезпечність. Простий маршрут з одним важким рухом оцінюється нижче ніж інший маршрут з таким самим найскладнішим рухом, проте є багато інших небезпечних або складних рухів.

Колір	Абревіатура	Опис	Переклад	Приблизна цифрова категорія
Білий	Enf.	Enfants	Дитячий	none
Жовтий	F	Facile	Легкий	2–3
Помаранчевий	AD	Assez difficile	Достатньо складний	3–4
Синій	D	Difficile	Складний	4–5
Червоний	TD	Très difficile	Дуже складний	5–6
Чорний або білий або флуоресцентний рожевий	ED	Extrêmement difficile	Надзвичайно складний	6-7

(У стовпчику Переклад наведений дослівний переклад прикметників з французької мови. Вони не мають жодного стосунку до інших систем оцінювання складності маршрутів.)

Цифрова система ("cotation" у французьких гайдбуках) є відкритою системою, що починається з 1. Починаючи з шісток, до цифри додається суфікс у вигляді літери a, b чи c, інколи ще з +. Найскладнішою категорію станом на 2019 рік у цій системі є 9а. Маршрути оцінювалися за одним найскладнішим рухом. Проте зараз враховується складність послідовності рухів також^[3].