Скорботна бездушність

*Скорботна бездушність*
Скорботна бездушність;
рос. Скорбное бесчувствие
Жанр	драма
Режисер	Олександр Сокуров
Сценарист	Юрій Арабов
У головних ; ролях	Рамаз Чхиквадзе; Алла Осипенко; Ірина Соколова; Володимир Заманський; Вікторія Амітова; Дмитро Брянцев; Тетяна Єгорова; Вадим Жук; Андрій Решетін; Ілля Рівін;
Оператор	Сергій Юріздицький
Кінокомпанія	Ленфільм
Дистриб'ютор	Ленфільм
Тривалість	110 хвилин
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1986
IMDb	ID 0124127

«Скорботна бездушність» (рос. «Скорбное бесчувствие») — російський радянський художній фільм режисера Олександра Сокурова за сценарієм Юрія Арабова, знятий 1983—1986 роках. На широкий екран вийшов в грудні 1987 роки (в титрах вказаний 1986 рік).

Зміст

Знятий за мотивами твору Бернарда Шоу «Дім, де розбиваються серця». Йде Перша світова війна. Навколо панують смерть, розруха, битви. Та це зовсім не те, що відбувається в особняку Шотовера. Тут своя течія життя, де вирують пристрасті, інтриги, біль і нестримна ненависть, котра виривається з, здавалося б, надійних укриттів. За сюжетом фільм являє собою вільну фантазію за мотивами «Будинки, де розбиваються серця» Бернарда Шоу, — теж п'єси-фантазії «в російській стилі на англійські теми». Назва кінокартини являє собою дослівний переклад середньовічного медичного діагнозу: лат. Anaesthesia dolorosa:

«Назва цього фільму взято з області медицини. Як режисер я робив фільм про скорботному бездушності — хвороби, якою хворіє тільки людина. <…> Про те, як важко розрізнити і відчути ту грань, за якою люди перестають хворіти людськими хворобами і хворіють як звірі. Невиліковно».

Ролі

Рамаз Чхіквадзе — Шотовер
Алла Осипенко — Аріадна
Тетяна Єгорова (Отюгова) — Гесіона
Дмитро Брянцев — Гектор
Володимир Заманський — Мадзіні
Вікторія Амітова (Юріздицька) — Еллі
Ілля Рівін — Менген
Ірина Соколова — Няня Гинесс
Вадим Жук — Доктор Найф
Андрій Решетин — Ренделл
Ю. Сергеєв
Володимир Дмитрієв
П. Прибиток
Л. Ан
Ю. Симонов

Цікаві факти

Скорботна нечутливість (лат. Anaesthesia psychica dolorosa) — літературне назву психічної анестезії, особливого роду душевної хвороби, найбільш характерним для якої є феномен відчуження вищих емоцій. У хворих спостерігають повну нечутливість до близьких людей, втрата здатності переживати задоволення і невдоволення, радість, любов, ненависть і смуток; вони образно називають себе «живими трупами».