Скочок Павло Іванович

Скочок Павло Іванович
Народився	5 травня 1935(1935-05-05)  Острів, Рокитнянський район, Київська область, Українська СРР, СРСР
Помер	12 січня 2013(2013-01-12) (77 років)  Київ, Україна
Країна	Україна
Діяльність	журналіст
Знання мов	українська

Павло Іванович Скочок (5 травня 1935(19350505), с. Острів, Рокитнянський район, Київська область — 12 січня 2013, м. Київ) — журналіст, учасник українського правозахисного руху. Жертва радянської каральної психіатрії (1978–1982).

Навчався в Київському університеті, звідки відрахований за «націоналістичні погляди». Працював до 1966 у редакції газети «Радянська Україна». У квітні 1966 року звільнений з роботи за критику лінії партійної газети.

Знаний у самвидаві зі своїх виступів на суді в Івано-Франківську на оборону вчителя української мови Михайла Озерного та з листа-заяви на оборону Івана Дзюби. В'ячеслав Чорновіл та Людмила Шереметьєва були співавторами того листа. Скочок тривалий час був без роботи, згодом працював коректором. Перед арештом працював робітником.

1 грудня 1978 року заарештований і звинувачений за ст. 62 ч. 1 КК УРСР («Антирадянська агітація і пропаганда»), спрямований на медичну експертизу до психлікарні ім. І. Павлова в Києві. У лютому 1979 постановою Київського міського суду його спрямували на примусове лікування, у квітні 1979 перевели до Дніпропетровської спеціальної психлікарні. У квітні 1982 року звільнений.

Працював у музеї Л. П. Симиренка при Мліївській дослідній станції НДІ садівництва на Черкащині. Скочок вивчав і опрацьовував документи про життя й діяльність династії промисловців, учених і меценатів Симиренків. Згодом звільнений з роботи. Працював коректором, кочегаром. 1985 року надіслав свого паспорта до Президії Верховної Ради СРСР, протестуючи проти наруги над репресованими Симиренками та над своїми студіями про славетну родину й просив дозволу виїхати до Франції для подальших досліджень літератури, архівів, джерел.

У 1987—1990 брав участь у роботі Українського культурологічного клубу, Української Гельсінської Спілки.

Видавав журнал «Золоті ворота».

Статті

• До побачення, перебудово? (15.06.1987);
• Як жить тепер будемо? (12.12. 1986);
• Репортаж з-під мурів спецпсихушки (1987);
• Білі плями української історії (4.10.1987) // Український вісник. — 1987. — Вип. 7, 8, 9-10. — С. 57-69, 222-231, 456-468, 469-477, 478-501;
• Генеологія: Борна і покупна // Літературна Україна. — 2010. — № 13—14. — 15-29 квітня;
• Розґратовуєм Золоті Ворота? // Слово Просвіти. — 2010. — ч.19. — 13-19 травня.

• П. Скочок // Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2012. – 896 с. + 64 іл. — С. 681—682).
• Василь Овсієнко. У День українського політв’язня помер Павло Скочок. Вічна йому пам’ять
• Нескорений редактор^{[недоступне посилання з липня 2019]}