Скулаченко Олексій Єрофійович

Олексій Скулаченко Алексей Ерофеевич Скулаченко
Комбриг
Загальна інформація
Народження	13 червня 1895(1895-06-13)  Мікуліно, Смоленська губернія, Російська імперія
Смерть	6 жовтня 1937(1937-10-06)  СРСР (розстріл)
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Національність	українець
Alma Mater	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія	ВКП(б)
Військова служба
Роки служби	1916—1937
Приналежність	Російська імперія  СРСР
Формування	РСЧА
Командування
1932—1935 Комбриг 31-ї механізованої бригади РСЧА Ленінградського військового округу 1936—1937 Начальник автобронетанкових військ Харківського військового округу

Олексі́й Єрофі́йович Скулаче́нко (рос. Алексей Ерофеевич Скулаченко) (13 червня 1895 — 6 жовтня 1937) — комбриг Червоної армії, жертва сталінського Великого терору 1937 року.

Служив у бронеавтомобільних частинах Імператорської російської армії під час Першої світової війни та командував ними під час Громадянської війни в Росії. У 1932—1935 роках був командиром 31-ї механізованої бригади РСЧА. У 1936—1937 році — командувач бронетанкових та механізованих військ Харківського військового округу.

Народився 13 червня 1895 року в селі Мікуліно Смоленської губернії Російської імперії в родині селян. Українець. Закінчив початкову школу в рідному Мікуліно у 1907 році, а згодом три класи чотирикласного професійно-технічного училища в 1910 році та технікум у 1912 році. До початку Першої світової війни працював токарем ^{[1] [2]}.

У межах мобілізації Олексія Скулаченка відправили до лав Імператорської російської армії в січні 1916 року. Згодом він закінчив навчальний загін і став старшим унтерофіцером 1-ї зенітної автомобільної роти, воював у Кавказькій кампанії та був поранений у бою з турецькими військами в 1917 році. Вступивши того ж року до лав Комуністичної партії, Олексій Скулаченко активно розповсюджував більшовицькі листівки після Лютневої революції. З 6 серпня того ж року він обіймав посаду начальника взводу вантажівок 1-ї резервної автомобільної роти в Петрограді. У вересні Скулаченко став командиром 3-го бронеавтомобільного загону та був поранений під час Жовтневої революції. Його підрозділ охороняв Смольний інститут у жовтні ^{[1] [2]}.

З початком Громадянської війни в Росії Скулаченко стає добровольцем у лавах Червоної армії в січні 1918 року. Незабаром йому дали посаду командира 2-ї Кавказької автомобільної роти. Він воював на Східному, Південному та Кавказькому фронтах, був двічі поранений і під час одного з боїв зазнав струсу мозку. Після командування міжнародною ротою Петроградського військового комісаріату з вересня по грудень 1918 року Скулаченко навчався на Військово-політичних курсах агітаторів та інструкторів, які закінчив у березні 1919 року. Після навчання Скулаченко дістав посаду агітатора до 11-ї армії, а того ж місяця став політичним комісаром 1-го артилерійського батальйону. Протягом тижня в січні 1920 року він служив автомеханіком у Архангельському військовому порту, перш ніж стати комісаром 4-го артилерійського батальйону. У травні він став комісаром бронеавтомобільного загону 11-ї армії, потім командиром і комісаром 55-го бронетанкового загону. ^{[1] [2]}

З січня 1921 року Олексій Скулаченко обіймав посаду виконувача обов'язків комісара інженерного складу відділу постачання 11-ї армії. У листопаді 1921 року командування 11-ї армії направило Скулаченка на навчання до Військової академії Червоної армії. Він здобув освіту, після чого в жовтні 1925 року його направили до Північно-Кавказького військового округу командиром роти для набуття практичного досвіду. У листопаді 1926 року Скулаченко став начальником штабу 221-го стрілецького полку 74-ї стрілецької дивізії, а в березні 1928 року його перевели до Ленінградського військового округу на посаду начальника оперативного відділу штабу 43-ї стрілецької дивізії ^{[1] [2]}.

У грудні 1929 року Олексій Скулаченко нетривалий час перебував на посаді помічника начальника 4-го відділу 2-го управління штабу РСЧА. У січні 1930 року повернувся до Ленінградського військового округу на посаду командира й комісара моторизованого бронетанкового загону 11-ї стрілецької дивізії. Через рік він прийняв на себе командування механізованим полком військ ОГПУ, а в травні 1932 року повернувся до армії на посаді командира та комісара механізованої бригади Ленінградського механізованого корпусу (реорганізованого з 11-ї стрілецької дивізії), яка стала 31-ю механізованою бригадою ^{[1] [2]}.

Ненадовго перебуваючи в розпорядженні Управління кадрів з лютого 1935 року, Скулаченко став начальником бронетанкових військ Харківського військового округу в червні того ж року^[3].

26 листопада 1936 року Олексієві Скулаченку присвоїли звання комбрига РСЧА^[3].

У квітні 1937 року Олексія Скулаченка передали в розпорядження Управління кадрів. 29 липня 1937 року за «політичну неблагонадійність» звільнено в резерв^[3].

3 серпня 1937 року Олесія заарештовано. Засудженого до смертної кари 5 жовтня за участь у неіснуючій «військовій змові» Скулаченка звинуватили у вчиненні акту саботажу («диверсійного акту») на бронетанковому складі району наприкінці 1936 року та підготовці до підпалу ремонтної майстерні в лютому 1937 року.^[4]

Скулаченка страчено 6 жовтня 1937 року. Місце страти невідоме. 13 червня 1956 року в межах десталінізації колишнього комбрига Олексія Скулаченка реабілітувала військова колегія Верховного суду СРСР посмертно за відсутністю в його справі складу злочину^[1][5].

• Булкин, Анатолий (2018). Генералитет Красной Армии (1918-1941). Военный биографический словарь в 3-х томах (рос.) . Т. 3. Пенза.
• Черушев, Н. С.; Черушев, Ю. Н. (2014). Расстрелянная элита РККА. Комбриги и им равные. 1937-1941 (рос.) . Москва: Кучково Поле. ISBN 978-5-9950-0388-5.
• Сувениров, Олег (1998). Трагедия РККА 1937—1938 (рос.) . Москва. ISBN 5300022209.
• Высший командно-начальствующий состав РККА и РККФ 1935—1942 гг. Военный биографический словарь. — СПб. : Издатель Чураков Д. Р., 2025. — 2406 с. (рос.)