Славутич (корабель управління)

U510 «Славутич»

Історія
→Радянський Союз→Україна
Назва:	«Славутич»
Однойменні:	Славутич
Власник:	ВМФ СРСР→ВМС України
Будівник:	Чорноморський СБЗ, Миколаїв,  Україна
Будівельний номер:	902
Закладений:	липень 1988 року
Спуск на воду:	12 жовтня 1990 року
Прийнятий:	24 серпня 1992 року
Порт припису:	Севастополь
Ідентифікатор:	800 (1992 — 1994) U510 (1994 — 2014)
Захоплений:	21 березня 2014 року
Статус:	Захоплений російськими військами у 2014 році
Емблема:
Історія
Росія
Назва:	«Славутич»
Власник:	ВМФ Росії
Отриманий:	де факто з 2014 рік[1]
Порт припису:	Севастополь
Ідентифікатор:	510
Основні характеристики
Клас і тип:	проект 12884, корабель управління
Водотоннажність:	стандартний — 4500 т
Повна водотоннажність:	5010 т
Довжина:	106 м
Ширина:	16 м
Осадка:	6 м
Потужність:	5236 к.с.
Двигуни:	ГЕУ: дизельна Skoda 6L2511 ЕЕУ: 4 дизель-генераторів по 640 кВт гвинти; 2 ВФШ
Швидкість:	14,8 вузлів
Дальність плавання:	13000 миль (на 14 вузлах)
Автономність:	90 діб
Екіпаж:	129 чоловік з похідним штабом 178 чоловік
Озброєння:	Артилерія: 2х6 30-мм АУ АК-306, 2х1 45-мм АУ 21-К; Зенітне озброєння: 2х2 14,5-мм ЗПУ 2М-7, 4 пости ПЗРК МТУ-4;

«Славу́тич» U510— корабель управління Військово-Морських Сил України. Великий розвідувальний корабель проєкту 1288.4 (тип «Гофри», за класифікацією НАТО — Bambuk).

Корабель був закладений і будувався як великий розвідувальний корабель — корабель висвітлення підводної обстановки^[2]. За іншими даними, спочатку проєкт розроблявся як спеціальне судно допоміжного флоту ВМФ — база з розвантаження та знешкодження реакторів атомних підводних човнів^[3]. Корабель спеціальної конструкції став єдиним такого типу за всю радянську і пострадянську історію суднобудування.

Проєкт, який отримав шифр «замовлення 698», був розроблений ЦКБ «Чорноморець» (Севастополь) на базі великого морозильного риболовецького траулера пр.1288.

Будувався на Чорноморському суднобудівному заводі в м. Миколаєві і спочатку призначався для Північного флоту СРСР.

При закладці був названий «ССВ-189», «Придніпров'я» (рос. Приднепровье). Був спущений на воду в 1990 році. Після розпаду СРСР перейменований на «Славутич» та прийнятий до складу ВМС України. Спочатку мав бортовий номер «800». Після зміни бортової нумерації кораблів і суден ВМС в липні 1994 року отримав бортовий номер «U510», який має і досі (2010).

28 липня 1992 року на гафелі корабля був піднятий державний прапор України. Переданий ВМС представниками промисловості 12 серпня 1992 року і включений до бойового складу флоту 24 серпня 1992 року. Першим командиром «Славутича» став капітан 3 рангу Валерій Мандич^[4].

У листопаді 1992 року на «Славутичі» були урочисто підняті кормовий прапор і гюйс, розроблені в організаційній групі ВМС України(автор кап. 3 рангу Мирослав Мамчак), виготовлені і подаровані екіпажу корабля відомим українським дизайнером і кутюр'є Михайлом Вороніним;— військово-морський прапор за дизайном був близький до українського військово-морського прапору зразка 1918 року, а гюйс являв собою синє полотнище із золотим малим гербом України — тризубом у центрі.

В 2014 році «Славутич» був захоплений російськими військами і з того часу перебуває в м. Севастополі.

«Славутич» унікальний, свого роду єдиний корабель.

У зв'язку з тим, що спочатку корабель проєктувався і будувався як спеціальне судно, здатне підіймати і здійснювати утилізацію ядерних реакторів атомних підводних човнів, на борту корабля була обладнана зона особливого режиму зі свинцевими перегородками, де можна виконувати роботи з утилізації радіоактивних об'єктів.

Згодом, при зміні проєкту на розвідувальний корабель висвітлення підводної обстановки, вирішили обладнати його засобами радіоелектронної та гідроакустичної розвідки, аналогічними до проєкту 10221. Крім типових засобів РЕР і РТР, на корабель передбачалося встановити унікальний шумопеленгаторний ГАС «Дністер» (рос. «Днестр») з циліндричною антеною, що опускається. Для цього у конструкції корабля була передбачена наскрізна внутрішня шахта, проте у зв'язку з розпадом СРСР станція так і не була встановлена. Надалі шахту передбачалося використовувати для прихованого виведення бойових плавців-диверсантів.

Однак, у 90-ті роки ВРЗК «Славутич», проводячи планові походи по Чорному морю, не давав дрімати військово-морським силам країн Чорноморського басейну і примушував їх приводити флоти в стан підвищеної бойової готовності^[5].

Крім збору розвідувальної інформації Військово-Морські Сили України використовують КУ «Славутич» як корабель управління для здійснення координації бойових дій з'єднання кораблів. З цією метою, під час модернізації корабля був переобладнаний центральний пост управління (ЦПУ). Він оснащений сучасними засобами телекомунікації і управління групою кораблів. Саме звідси ведеться управління з'єднанням кораблів і здійснюється збирання і опрацювання інформації. З ЦПУ можна управляти всіма корабельними системами, контролювати режими і роботу стоянкового і головного двигунів^[6].

• У 1994 році «Славутич» здійснив діловий візит до Румунії в порт Констанца;
• У 1998 році — офіційний візит до Республіки Хорватія в порт Спліт;
• У 1998 році — неофіційні візити до Туреччини в порт Тузла та Болгарії в порти Бургас і Варна;
• У 1999 році разом із фрегатом «Гетьман Сагайдачний» здійснив офіційний візит до Ізраїлю в порт Хайфа;
• У 2000 році — трансатлантичний похід з офіційним візитом до США в порт Нью-Йорк, під час походу двічі здійснив ділові заходи в порт Гібралтар (Велика Британія) та на Азорські острови в порт Понта-Делгада (Португалія);
• У 2002 році, разом з великим десантним кораблем «Костянтин Ольшанський» та морським буксиром «Кременець», здійснив похід в Середземне море на міжнародні оперативно-тактичні навчання «Сі Бриз»;
• У 2002 році вперше взяв участь в активації чорноморської військово-морської групи за викликом (ЧВМГ) BLACKSEAFOR, в ході якої здійснив заходи до портів Туреччини, Болгарії, Румунії;
• У 2005 році, разом із рятувальним буксиром «Кременець» брав участьу другій фазі четвертого походу (активації) спільної чорноморської військово морської групи BLACKSEAFOR;
• 12 липня 2005 року при проведенні КУ «Славутич» артилерійських стрільб на полігоні бойової підготовки під час заряджання 14,5-мм зенітної кулеметної установки стався вибух. Гільзою патрона був смертельно поранений командир ракетно-артилерійської бойової частини корабля капітан-лейтенант Віталій Стаднійчук^[7];
• У 2006 році брав участь у другій фазі п'ятої активації спільної чорноморської військово морської групи BLACKSEAFOR, разом з кораблями ВМС Болгарії «Шквал», катером ВМС Грузії «Кутаїсі», фрегатом ВМС Румунії «Марашешті», фрегатом ВМС Туреччини «Фатіх» і ВДК ЧФРФ «Ямал»;
• брав участь в активації ЧВМГ BLACKSEAFOR та у 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2012 та 2013 роках здійснював морські походи з заходами до портів причорноморських держав^[5];
• 12 березня 2020 року, «Славутич» було переміщено у бухту Інженерну (м. Севастополь), потім до нього було поставлено великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» проєкту 775, згодом до них було поставлено також нафтозбиральне судно МУС-482, гідрографічний катер «Сквира» (U635), протидиверсійний катер «Феодосія» (U240) та підводний човен «Запоріжжя» (U01) проєкту 641^[8][9].

• Капітан 2 рангу Кисельов Олексій Олексійович (1997—2001)^[10];
• Капітан 2 рангу Ковальов Станіслав Віталійович (2006);
• Капітан 2 рангу Кіріакіді Максим Вікторович (2009—2011)^[11];
• капітан 2 рангу Глухов Дмитро Сергійович (2014).

• Заблоцкий В. П., Костриченко В. В. Корабли и суда военно-морских сил Украины (краткий справочник). — Донецк : Украинский культурологический центр, 1998. — 40 с. — ISBN 966-95347-2-0.
• Кузык Б. Н., Никольский В. И., Новичков Н. Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
• Jane's Fighting Ships 2009—2010. — London, United Kingdom : Jane's Information Group, 2009. — ISBN 0-71062-623-1.
• Мамчак Мирослав. Військово-морська символіка України. — Снятин : ПрутПринт, 2009. — ISBN 978-966-2289-04-6.

• Фотогалерея на flot.sevastopol.info
• Фотогалерея газети «Флот України»