Сливинський Орест Миколайович

Орест Миколайович Сливинський
Орест Сливинський
Народився	19 липня 1933(1933-07-19) с. Болозва Долішня (Нижнє), тепер Самбірський район, Львівська область, Україна
Помер	23 червня 2017(2017-06-23) (83 роки) м. Боярка, Київська область, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, есеїст
Сфера роботи	література[1], літературознавство[1], Історична проза[d][1], літературна критика[1] і журналістика[1]
Alma mater	Львівський університет
Знання мов	українська[1]
Мова творів	українська
Напрямок	літературна критика, історична проза
Жанр	есе, історичний роман
Автограф
Нагороди	Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця (1998), Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка (2003)

|Ukrcenter=

Оре́ст Микола́йович Сливи́нський (*19 липня 1933(19330719), с. Болозва Долішня (Нижнє), тепер Самбірський район, Львівська область, Україна — 23 червня 2017, м. Боярка, Київська область, Україна) — український письменник, літературознавець, критик і журналіст; член НСПУ, заслужений працівник культури України.

Орест Миколайович Сливинський народився 19 липня 1933 року в селі Болозві Долішній (Нижнє) Самбірського району на Львівщині.

Після закінчення факультету журналістики Львівського університету імені І. Франка працював в обласних газетах.

Потому О. М. Сливинський довший час працював на радіо в Дніпропетровську, а згодом на радіо Київщини.

З 1960-х років Орест Сливинський публікує в газетах і часописах свої художні твори — оповідання, невеликі повісті. Працюючи в газеті «Літературна Україна» та видавництві «Радянський письменник», Орест Миколайович почав активно виступати в жанрі літературної критики, зокрема з аналітичними роздумами з приводу нових творів українських письменників на історичну тематику.

З 17 січня 1990 року — член Київської міської організації НСПУ. Понад 10 років Орест Сливинський працював в апараті НСПУ, був відповідальним секретарем.

Літератор помер 23 червня 2017 року. Поховали Ореста Миколайовича Сливинського 25 червня на новому цвинтарі в Боярці, де він проживав останні роки свого життя, поряд із могилою дружини Марії Олексіївни.

Літературознавчі розвідки й есеї Ореста Сливинського вийшли окремими книжками:

• «Запізніла мить прозріння», 2001 (К.: Альтернативи, 50 с.);
• «Крижмо: З українських медитацій перед народженням нового віку», 2002 (К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002, 296 с.);
• «І білі купави», 2004 (К.: ПВП «Задруга», 184 с.);
• «Аж до ранкового сяйва: Окремі блискітки з літературного потоку», 2007 (К.: ПВП «Задруга», 176 с.).

О. М. Сливинський — автор ґрунтовного історико-літературного дослідження «З єдності та відваги, або на якій ниві зростає свобода» та історичного роману про Юрія Федьковича «Плач флояри» (1988, К.: «Радянський письменник», 342 с.); літератор часто виступав зі статтями та нарисами про відомих діячів «Просвіти», зокрема своїх земляків зі Львівщини та свого рідного села, а також про сучасних йому просвітян.

Творчі здобутки О. М. Сливинського були відзначені преміями:

• Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка (2003),
• Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця (1998, перший рік вручення),
• «Благовіст»,

дипломом Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна».

• Наконечний Олександр Талант пізнання: до 80-річчя О. Сливинського // «Літературна Україна». — 2013. — 25 лип. (№ 28). — С. 13
• Пам'яті визначного майстра слова // матеріал в газ. «Слово Просвіти» за 28.06.2017

1. ↑ ^{а б в г д е} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863