Сливицький Володимир Іванович

Сливицький Володимир Іванович
Народився	18 лютого 1876(1876-02-18)  Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	27 квітня 1957(1957-04-27) (81 рік)  Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	правник
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Аспіранти, докторанти	Недбайло Петро Омелянович
Членство	Харківське товариство грамотності
Нагороди

Володимир Іванович Сливицький (18 лютого (1 березня) 1876, Зміїв, Харківська губернія — 27 квітня 1957, Харків) — радянський вчений-правознавець, професор Харківського юридичного інституту, спеціаліст у галузі цивільного права.

Володимир Сливицький народився 18 лютого (1 березня) (згідно з іншими джерелами у квітні) 1876 року у Змійові Харківської губернії. Освіту отримував на юридичному факультеті Харківського університету, який закінчив у 1900 році із золотою медаллю. У 1904 році успішно склавши іспит став магістром цивільного права і почав працювати при університеті, був бібліографом, а згодом став консультантом. У 1906 році отримав посаду приват-доцента, а у 1917 році — професорську посаду на юридичному факультеті^[1][2][3].

У 1920 році перейшов на роботу у Харківський інститут народного господарства (згодом Інститут радянського будівництва і права, а потім Харківський юридичний інститут (ХЮІ)), де обіймав посади завідувача кафедри цивільного права (1920—1936) і декана юридичного факультету (1920/1921 — 1922), створеного ним самим. У 1922—1924 роках був юристом-консультантом при Раді народних комісарів і Держплані УРСР. Взяв участь у розробці проєктів багатьох кодексів і законів УРСР. З 1927 по 1934 роки був депутатом трьох скликань Харківської міської ради^[1][2][3].

У 1937 році очолив кафедру теорії держави і права ХЮІ. З 1941 по 1944 роки, працював професором у Ташкентському юридичному інституті. У 1944 році знов очолив кафедру теорії держави і права у ХЮІ, а з 1955 року був професором кафедри історії та теорії держави і права у тому ж виші^[1].

Помер 27 квітня 1957 року у Харкові^[1][2][3].

Володимир Іванович викладав наступні дисципліни: цивільне право, сімейне право, історію політичних вчень, логіку і теорію держави і права. У коло дослідницьких інтересів Сливицкого входили проблеми спільний теорії правовідносин та історичні типи права. Разом зі своїм учнем Марком Цвіком і Володимиром Копєйчиковым був засновником наукової політично-правовій школі, котра займалася дослідженням постановок, розробок і рішень політично гострих проблем учень про державу і право^[1][3][4]

Серед праць В. І. Сливицкого найбільше значення мають: «Авторське право» (1912), «Право на чесне до себе ставлення» (1915), «Про передачу векселя» (1919), «Юридичне положення приватної промисловості у УРСР і СРСР» (1923), «Основні питання шлюбного та сімейного права УРСР», «Вчення К. Маркса про власність» (1933) і «Курс господарського права» (1935)^[3][2][1].

Володимир Сливицкий мав наступні нагороди:

• Орден Трудового Червоного Прапора.
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР.

• Цвік М. В. Сливицький Володимир Іванович // Юридична енциклопедія / Ю. С. Шумшученко. — К. : «Юридична думка», 2003. — 736 с. — ISBN 966-7492-00-1.
• Розовский Б. Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса: Эссе. — Луганск : РИО ЛАВД, 2004. — 600 с. — ISBN 966-8129-57-1.
• Розенфельд Ю. Н. Цвик Марк Вениаминович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В. И. Астахова, Е. В. Астахова, А. А. Гайков. — Х. : Кн. ф-ка «Глобус», 1998. — 736 с.

• Сливицький Володимир Іванович. library.nlu.edu.ua (укр.). Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Процитовано 17 січня 2020.
• Літопис випускників Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (укр.). Видавничий центр «Логос Україна». Дата звернення 17 січня 2020. http://www.logos.biz.ua/proj/yar/280.htm