Слобода Олександр Іванович

Слобода Олександр Іванович
Народився	27 серпня 1920(1920-08-27)  Dubrovyd, Освейська сільська рада, Верхньодвінський район, Білорусь
Помер	14 листопада 2022(2022-11-14) (102 роки)
Країна	СРСР
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС[d] (1956)
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	member of the 12th convocation of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSRd і list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1962–1966)d
Партія	ВКП(б)
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Слобода Олександр Іванович (27 серпня 1920, село Дуброви, нині Верхньодвінський район, Вітебська область — 14 листопада 2022) — радянський партійний і державний діяч.

Народився 27 серпня 1920 року у селі Дуброви нині Верхньодвінського району Вітебської області.

1937 року почав працювати трактористом.

У вересні 1940 року призваний до РККА. Служив у Приволзькому військовому окрузі червоноармійцем 27-го окремого розвідувального батальйону 53-ї стрілецької дивізії.

У боях на фронтах Німецько-радянської війни брав участь із 25 червня 1941 року, коли взяв участь у бою на річці Друть під Бєлиничами. Брав участь у боях на Буйницькому полі, де підбив два танки, а також в обороні Могильова. За бої у Білорусії нагороджений орденом Червоного Прапора.

Разом із частиною потрапив до оточення, з якого вийшов у районі Смоленська. У складі 43-ї армії на посаді помічника командира взводу брав участь в оборонних боях під Вязьмою, Малоярославцем та Подільським, а потім у контрнаступі під Москвою.

У 1942 році вступив до лав ВКП(б).

Влітку 1942 року був поранений, після чого лікувався в евакогоспіталі № 7 у Москві, після чого спрямований на Калінінський фронт, де воював на посаді командира роти автоматників у 5-й гвардійській дивізії.

На початку грудня 1942 року направлений до тилу противника на Вітебщину, де став командиром загону № 3 партизанської бригади імені Ленінського комсомолу. Загін дислокувався в селі Стайкове і діяв у Суражському та Городоцькому районах, здійснюючи диверсії на залізницях та нальоти на гарнізони противника. Незадовго до звільнення району Червоною Армією О. Слобода був тяжко поранений у бою та літаком евакуйований на Велику землю. Під час окупації батьки були розстріляні німцями.

Після лікування в 1944 році обраний секретарем Гомельського обкому комсомолу, а в 1946 році направлений на навчання до Вищої партійної школи, після закінчення якої з 1948 по 1952 роки працював секретарем Бобруйського обкому комсомолу з 1952 по 1959 рік. 1959 по 1961 рік — головою Слуцького райвиконкому, 1961 року обраний на посаду першого секретаря Любанського райкому партії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 березня 1966 року за досягнуті успіхи у розвитку тваринництва, збільшенні виробництва та заготівель м'яса, молока, яєць, вовни та іншої продукції Олександру Івановичу Слободі присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

1970 року призначений заступником голови комітету народного контролю БРСР, а з 1985 року працював головою Мінської обласної Ради ветеранів.

Жив у Мінську, брав участь у ветеранському русі міста. Депутат Верховної Ради БРСР (1963—1967), депутат Верховної Ради Республіки Білорусь (1990—1994), кандидат у члени ЦК КПБ (1966—1971).

Учасник Параду Перемоги у Москві (1995, 2000, 2005).

Помер 14 листопада 2022.