Слобода (Коломийський район)
Слобода́ (колишні назви Золотий Потік, Слобода-Рунгурська) — село в Україні, в Печеніжинській селищній територіальній громаді Коломийського району Івано-Франківської області. У минулому — один з найбільших на Прикарпатті осередків нафтової промисловості. Назва7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Рунгурська-Слобода Печеніжинського району перейменовано на село Слобода і Рунгурівсько-Слобідську сільську раду — на Слобідська.[1] ГеографіяУ селі потік Сухий впадає у річку Сопівку. Біля села розташована гора Варатик. ІсторіяНа території Слободи виявлено мідні знаряддя праці III тисячоліття до н. е. Село відоме з 1646 року як Золотий Потік. Зацікавленим в освоєнні цих земель власники територій надавали певні пільги новим поселенцям. Так, грамотою 1722 року селяни були звільнені від сторожової служби при Печеніжинському замку. Тому за поселенням пізніше закріпилася назва Слобода-Рунгурська. Починаючи щонайменше з 1711, в околицях села видобували нафту.[2] Промислова розвідка запасів нафти поблизу старих нафтових розробок у Слободі-Рунгурській почалися 1862 року, а перша свердловина («шиба») з'явилася тут 1872 року. Хоча кількість «шиб» швидко зростала, проте збирання ропи вручну (в колодязях або копальнях) не припинялося. Праця була нелегка й небезпечна. Через вибухи метану й обривання линв траплялися смертельні випадки, особливо багато робітників загинуло під час вибуху 1874 року. Виявлення додаткових великих запасів нафти пов'язано з діяльністю інженера Станіслава Щепановського, який прибув у Галичину після навчання та роботи в Британії і якого вважають піонером промислового нафтовидобутку на Коломийщині. 1879 року він заклав у Слободі-Рунгурській свій великий нафтопромисел. Із застосуванням глибинного буріння у 1880-х роках різко зріс видобуток нафти. Відтак Слобода стала найбільшим нафтовидобувним осередком у Галичині, а недалекі Печеніжин і Коломия — центрами нафтопереробки та торгівлі нафтою. Згідно з переписом населення станом на 31 грудня 1880 року у Слободі-Рунгурській проживало 874 мешканці. Копальня нафти розташовувалась на околиці села у відокремленому гірським рельєфом від основної частини села Слобода Рунгурська урочищі, яке отримало відповідну назву Фабрика. З видобутком нафти у Слободі Рунгурській почалося будівництво господарських споруд. У 1880 рр. копальня займала понад 86 га, де розташовувалося понад 150 свердловин глибиною до 380 м. Вони мали вигляд дерев’яних веж висотою 9 м. Для запобігання обвалу, в кожній свердловині встановлювалися литі залізні труби. Одна з перших свердловин називалася «Гуцул». Вона була в числі найбагатших свердловин, її початковий дебіт сягав 25 т/добу. На родовищі у Слободі Рунгурській працювало 70 парових машин, які обслуговували понад 70 постійних робітників. У копальні, крім будинку адміністрації, були ще кузня i верстати, біля 70 житлових будинків, поштовий і жандармський уряди, ощадна каса, лікарня, кілька крамниць. Перевозка ропи до рафінерії в Печеніжині i вивіз продукції до Коломиї здійснювалися возами. 1880 — С.Щепановський заклав у Слободі-Рунгурській першу в Галичині фабрику гірничих машин. 1881 — С.Щепановський створив у Слободі-Рунурській Перше товариство експлуатації нафти й озокериту. 1883 — С.Щепановський збудував у сусідньому Печеніжині найсучасніший і найбільший, як на ті часи, нафтоперегінний завод. Печеніжинський нафтопереробний завод став одним із найбільших в Австро-Угорщині (закритий у 1928 р.). На ньому працювало біля 1000 робітників. Щодобовий об’єм переробки нафти складав 600–1000 бочок нафти. Це було найбільше промислове підприємство Гуцульщини. Біля Печеніжинського підприємства започатковано виробництво парафінових свічок. 1885 — у Слободі-Рунгурській діяли 300 свердловин, які давали понад 75 тис. т нафти. У 1885 в селі Слобода Рунгурська було відкрито першу в Галичині вищу школу з підготовки фахівців нафтової галузі. 1886 — С.Щепановський побудував нафтопровід Слобода-Рунгурська — Печеніжин та залізничну лінію Печеніжин-Коломия, де паротяг kkStB 98 LCJE 034 був названий на честь села. У тому ж році відкрито залізничну лінію Печеніжин – Слобода-Рунгурська, довжиною 10,931 км. 1887 — С.Щепановський був усунений компаньйонами від усіх справ і вимушено залишив нафтові промисли у Слободі-Рунгурській. Згідно з переписом населення станом на 31 грудня 1910 року у Слободі-Рунгурській проживало 1298 мешканців. Під час Першої світової війни промисли зазнали великих руйнувань, робітники терпіли значну матеріальну скруту. 15 липня 1918 вони застрайкували, вимагаючи підвищення заробітної плати на 50 %, поліпшення побутових умов. 27 липня страйк придушили. Страйкували робітники також у 1921, 1922, 1924 та 1935 роках. 1927 — в Слободі-Рунгурській створили організацію «Сельроб-Єдність». ЦеркваХрам Різдва Пресвятої Богородиці.Настоятель храму є митр. прот. Юрій Бровчук. Церква Різдва Пресвятої Богородиці яка була побудована у 1861 року, за часів Австро-Угорщини. Як церква громади греко-католиків в селі Слобода Рунгурська Станіславського повіту проіснувала до встановлення влади СРСР 1940 року, в часи радянської комуністичної влади, громада села вимушено переходить до православ'я, декілька сімей греко-католиків таємно в хатах відправляли Служби Божі де згадується Папа Римський. Велике натхнення для віруючих католиків в період заборони греко-католицької церкви надавав священник Сулятицький Михайло з сусіднього села Середній Березів. В часи Незалежної України частина громади повертається до греко-католицької віри з надією про позачерговість відправи Служби Божої, проте наштовхується на нерозуміння та навіть агресію з боку вірних УАПЦ. Декілька років вірні УГКЦ відправляли Служби Божі біля Стрілецької могили в люті морози та спекотні дні, а також не мали змоги занести покійника до церкви (на церковних воротях з'являвся іржавий ланцюг з замком) — не витримавши такого приниження декілька родин перейшли до УАПЦ. Не дочекавшись на взаєморозуміння були вимушені будувати церкву на місці де була школа. За допомогою вихідців з села які проживали, та працювали за кордоном а також важкою працею вірних була побудована церква Різдва Пресвятої Богородиці та Великомученика Юрія, проте відлуння тих важких днів проявляється і сьогодні, декілька сімей відвідують різні храми а діти розділені коли відбувається перше причастя. Храм УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці.Адміністратор о. Олег Гриців. ІнфраструктураВ Слободі є базова середня школа, дитячий садок, Народний дім, бібліотека імені Станіслава Вінценза, дитячий будинок відпочинку. Відомі люди
Слобода-Рунгурська в літературіСвященик Ян Бадені у своїй книзі «Поміж слов'янами» так описував Слободу-Рунгурську:
Література
ПосиланняПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
